Стельмах Михайло Панасович - Біографія
(1912 — 1983)
Всі публікації стосовно письменника: Стельмах Михайло
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.
Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.
Перша збірка поезій „Добрий ранок” виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.
Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети „За честь Батьківщини” (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.
Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха „Провесінь” і „За ясні зорі” (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань „Березовий сік” під редакцією Ю. Яновського.
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору „На нашій землі” (1949) та „Великі перелоги” (1951) створили в цілокупності (після кількох „проміжних” редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою „Велика рідня”. Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:
1957р. — роман „Кров людська — не водиця”, написаний до 40-річчя Великого Жовтня;
1959р. — роман „Хліб і сіль”, який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;
1961р. — роман „Правда і кривда”, несподіваний своєю публіцистичною „відкритістю”;
1969р. — роман „Дума про тебе”.
Останній роман — „Чотири броди” (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і „Велика рідня” і „Дума про тебе”, об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок „Шляхи світання” (1953) та „Жито сили набирається” (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — „Поезії” (1958) і „Мак цвіте” (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.
У 1957р. вийшла друком п'єса „Золота метелиця”, яка поклала початок низці драматичних творів: „Кров людська — не водиця”, 1958; „Правда і кривда”, 1965; „Зачарований вітряк”, 1966; „На Івана Купала (Дума про Морозенка)”, 1966; „Кум королю”, 1967; „Дума про любов”, 1971.
М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр („Над Черемошем”, 1952; „Гуси-лебеді летять”, 1964; „Щедрий вечір”, 1967), вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.
Помер письменник 27 вересня 1983p.