Скорочені твори - українська література

Золотий гомін - скорочено

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Над Києвом - золотий гомін,

І голуби, і сонце!

Внизу -

Дніпро торкає струни...

Предки.

Предки встали з могил,

Пішли по місту.

Предки жертви сонцю приносять -

І того золотий гомін.

За цим гомоном нічого не чути, навіть не помічаєш грози, які пролітають над містом. Послухай гомон уночі. Разом з ним із сивої- сивої давнини причалюють золоті човни. Андрій Первозванний благословляє землю. Над Дніпром проходить Час, засіваючи небесні ниви.

Він був як вой, сп'янілий від одваги,

Наш Київ, -

Що воювать хотів безкровно, -

Безжурний Київ,

- буря!

Стихійно очі він розкрив -

І всі сміються, як вино...

- блиск!

- жах!

І засміялись гори,

Зазеленіли...

Але аж два чорних гроба.

Один світлий.

І навкруг каліки.

Повзають, гугнявлять, руки простягають

(О, які скорчені пальці!) -

Дайте їм, дайте!

їсти їм дайте - хай звіра в собі не плекають,

- дайте.

-

Проходять бідні й багаті, молоді й старі. Над ними чорний птах з пазурами замість очей, він кряче у золотому гомоні. Століттями виймав чорний птах очі живим, віру із серця.

Предки - з жахом одвернулись.

- Виростем! - сказали тополі.

- Бризнем піснями! - сказали квіти.

- Розіллємось! - сказав Дніпро.

Тополі, квіти і Дніпро.

Я - дужий народ,

Я - молодий!

Вслухався я в твій гомін золотий -

І от почув.

Дививсь я в твої очі -

І от побачив.

Гори каміння, що на груди мої навалили,

Я так легенько скинув -

Мов пух...

Я - невгасимий Огонь Прекрасний,

Одвічний Дух.

Вітай же нас ти з сонцем, голубами.

Я дужий народ! - з сонцем, голубами.

Вітай нас рідними піснями!

Я - молодий!

Молодий!