Скорочені твори - українська література

Іван Вишенський - скорочено

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Народився Іван Вишенський між 1545-1550 роками в містечку Судова Вишня (тепер Львівська область), за припущенням дослідників, у міщанській сім'ї.

Здобув високу для свого часу освіту, побував у різних містах України, а в кінці 70-х років XVI століття прийшов на гору Афон, щоб стати ченцем.

Важко сказати, з якої причини І. Вишенський прийняв постриг, але вся його подальша творчість вказує на те, що він намагався примирити з духовними вимогами життя людини світської, але не міг цього зробити. Письменник висловлював дуже суворі вимоги до людини, тому його погляди не могли бути сприйняті вповні сучасниками, задовольнити їх.

І. Вишенський пише послання та посилає їх на Україну, де вони швидко розповсюджуються в рукописах.

На початку XVII століття видатний полеміст приїжджає на батьківщину, щоб пробути там два роки. Але він не знаходить розуміння й підтримки у своїх земляків, тому повертається знову на Афон. Він замуровує себе в кам'яній печері, де й помирає у 20 роках XVII ст.

Літературна спадщина Вишенського включає послання та полемічні трактати, спрямовані проти католицької церкви.

Письменник засуджує релігійне насильство з боку католицької церкви, облудність католицьких священиків.

Послання до єпископів

Послання пишеться у відповідь на «Оборону згоди з латинським костьолом та вірою, що Риму служить», яке підписали архієпископ Михайло, єпископи Потій, Кирило, Діонісій і Григорко, представники вищого духовенства, що погодились на унію - об'єднання католицької та православної церков.

Він називає їх унію - «гадючою унією», дивується, чому вони вважають себе святими,, хоча нічого для святості не зробили.

Вишенський шукає «Євангельського сліду», який веде до пізнання та допомагає правити людьми. Для цього треба пройти п'ять ступенів. Перший - віра христова, другий - виконувати заповіді, третій - зректися самого себе, четвертий - зректися господарства,

друзів та батьків, п'ятий - остаточна убогість, треба роздати все своє. Але тільки ті, у кого увійшов Дух Святий, можуть стати справжніми священиками. Всі інші тільки вважають себе святими.

Автор запитує, чи виконують єпископи всі п'ять ступенів. Виявляється, що не виконують. Навпаки, вони визискують зі своєї пастви. Ніхто з них не допомагає бідним, але користується їхньою працею.

Не покидають вони своєї хати, не зрікаються себе, не роздають своє майно. То чому ж вважають себе святими?

Наприклад, Іпатій Потій раніше мав лише чотирьох слуг та бідний одяг, а тепер має аж десятьох прислужників та дуже багате вбрання. Те саме й інші.

Як же ці люди можуть вчити інших вірі святій? Бідні хлопи кращі за них для Бога, бо нічого не мають і не розкошують так, як єпископи.

Коментар. Твір складається з двох частин, має чітку композиційну будову. Перша частина - викриття нечестивого життя єпископів, друга - полеміка з уніатами та католиками.

Питання об'єднання церков, проблема різниці між католицькою і православною церквами набували в той час не тільки релігійного, але й політичного забарвлення, оскільки через релігійний вплив відбувалося підкорення політичне та культурне.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.