Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Річний пісок...»
Євген Плужник (1898-1936)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Плужник Євген

Це - вірш-спогад ліричного героя про щасливі миті життя, де найменша дрібничка (навіть слідок ноги, залишений коханою!) збереглася, як найцінніший скарб душі. Мабуть, Коли закохані зустрілися, навколо буяла краса природи, а вони самі були щасливими. Тепер усе по-іншому: закохані в розлуці, та й сама природа, здається, осиротіла (автор використовує для створення пейзажу влучні метафори: ріка тремтить, беззахисно тулиться до неї ріденький ліс, не заблукають на ці береги лелеки, що, мабуть, колись були свідками їхнього щастя, а вітер наганяє на небо хмари...). Проте пам’ять не дає охолонути душі, коли відчувати тепло рук коханої - усе стає неважливим, навіть отой слідочок на піску, бо його все ж засипле річний пісок, а образу коханої - такого великого! - ніщо не зможе знищити в душі.

Поезія вдало поєднує елементи інтимної, пейзажної та філософської лірики.

Віршовий розмір поезії - ямб. Римування перехресне.

З віршами Є. Плужника, сповненими непозбутнього болю над «марними» й «немарними» жертвами революції та громадянської війни, в українську поезію ввійшов той необхідний для осягнення вічної істини голос «загальнолюдської» гуманності, милосердя, який доти дозволив собі лише П. Тичина в «Скорбній матері» та на сторінках збірки «Замість сонетів і октав», - і обидва поети в цьому були не лише суголосні, а й сумірні один з одним!

Л. Новиченко







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.