Українська література запитання і відповіді

Гіпербола — літота: чи є антонімічним зміст цих понять?

Гіпербола і літота — тропи, відповідно художнє перебільшення і художнє применшення письменником якихось рис людини, предмета, явища, їх характеристик з метою яскравішої передачі авторської думки. Ці прийоми беруть свій початок у розмовній мові: „Я казав тобі сто разів про це...“,— докоряє батько синові, який мовчки вислуховує критичні зауваження, хоч насправді батько лише кілька разів говорив про це. „Сто разів“ — гіпербола, і цей мовний прийом розрахований, не на буквальне розуміння, а на сильний емоційний вплив. „Я буду через хвилину“,— обіцяє подруга, змушуючи чекати її значно довше.

І гіпербола, і літота широко використовуються в фольклорі. У народних казках герої наділені фантастичною силою, незвичайною красою, здатні переборювати неймовірні труднощі. Народнопоетична творчість багата і на вирази із свідомим підкресленням зменшення: „курці по коліна“, „з макове зернятко“.

У літературі ці тропи виконують різні функції: можуть бути засобом створення патетичного чи комічного.

О принесіть як не надію,

То крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію...

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю...

О. Олесь

Бо тисяча доріг, мільйон

вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде...

В. Симоненко

Обидва поети виявляють глибокий патріотизм, і різні його аспекти виражені по-різному: В. Симоненко, використовуючи гіперболу, наголошує на тісному, органічному зв'язку людини з отчою землею, а О. Олесь, такий щирий і бентежний у своєму сумі за Вітчизною, передає цей емоційний стан за допомогою літоти.

У сатиричній народній пісні літота є засобом гумористичним:

Їхав панок морквяний,

А кінь буряковий,

Шапка на нім з огірка,

Кунтуш лопуховий...

Отже, протилежні за змістом поняття допомагають письменникам пильніше поглянути на явища життя, надати їм у творах особливо виразної форми.