Українська література запитання і відповіді

У чому специфіка сюжету ліричного твору?

Читаючи ліричний твір, ми передусім чуємо голос автора, знайомимося з його внутрішнім, духовним світом. Отже, перед нами постають „події“, але не зовнішні, об'єктивні, а внутрішні, суб'єктивні. Такими „подіями“ в ліриці є переживання, почуття, думки ліричного героя, який чутливо реагує на те, що відбувається в навколишній дійсності. Це переживання передається словами автора. Виразити його інакше просто неможливо. А коли немає змоги переказати твір, значить, він не має фабули. Саме в цьому полягає головна відмінність ліричного сюжету від епічного. У творах суто ліричних дія відбувається поза конкретним середовищем, конкретним часом і простором:

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

„Цілуй, цілуй, цілуй її,—

Знов молодість не буде!“

О. Олесь

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання...

В. Сосюра

У деяких поезіях можна знайти певні вказівки на фабулу:

Вже червоніють помідори,

І ходить осінь по траві...

М. Рильський

Тут поет окреслює контур часу — це осінь, коли „червоніють помідори“, „айстри квітнуть під небом синім“, „баштан жовтіє понад яром“. Далі координати часу не такі конкретні: „це було в якійсь країні, але не знаю я, в якій“. Вони спонукають читача до роздумів над сенсом людського життя, його наповненістю, його плинністю:

І гнеться дерево від плоду,

І не страшний, моє дитя.

Нам час останнього походу

Без вороття — без вороття.

Інший тип поезій характеризується конкретними часово-просторовими обставинами дії, у них поєднуються ліричні та описові елементи, як, наприклад, у творі В. Сосюри:

І пішов я тоді до Петлюри,

бо у мене штанів по було.

Скільки вас, отаких, через журу

покидали востаннє село!

Ми пройшли золотими ланами,

крізь огонь і синяву пройшли,

та навіки, паніки за нами

оселедець, погони і шлик.

Може, серце порвали — не знаю;

може, серце порвали в бою...

Як заграють „Ви жертвою пали...“,

Головою об мури, я б'юсь...

І підходить товариш до мене,

мов дитину, під руки бере...

О моя Революція, нене,

може, син твій од болю умре.

Але в усіх цих творах вихідною сюжетною точкою є стан героя, емоційне переживання ним певних вражень буття.