На допомогу школярам у вивченні української літератури - методичний посібник - Валентина Берест 2014

Аналіз поетичного твору

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

8.1 Схема аналізу

* визначити безпосередній зміст ліричного твору — переживання, почуття;

* визначити предмет опису та його зв'язок з поетичною ідеєю (прямий — опосередкований);

* визначити організацію (композицію) ліричного твору;

* визначити своєрідність використання зображально-виражальних засобів автором (активне — скупе);

* визначити ритміку (однорідна — неоднорідна; ритмічний рух);

* визначити інтонацію (ставлення того, хто говорить, до предмету мовлення і співрозмовника).

8.2 Композиція ліричного твору

* визначити провідне переживання, почуття, настрій, яке відбилося в поетичному творі;

* з'ясувати стрункість композиційної побудови, її підпорядкованість вираженню певної думки;

* визначити ліричну ситуацію, представлену у вірші (конфлікт героя з собою;

* внутрішня несвобода героя тощо);

* визначити життєву ситуацію, яка, здогадно, могла викликати це переживання;

* виділити основні частини поетичного твору: показати їх зв'язок (визначити емоційний «малюнок»).

8.3 Поетична лексика

* з’ясувати активність використання окремих груп слів загальновживаної лексики — синонімів, антонімів, архаїзмів, неологізмів;

* з’ясувати міру близькості поетичної мови до розмовної;

* визначити своєрідність та активність використання тропів.

Епітет — художнє означення;

порівняння — зіставлення двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого;

алегорія (іномовлення) — зображення абстрактного поняття або явища через конкретні предмети та образи;

іронія — прихована насмішка;

гіпербола — художнє перебільшення, яке використовується, щоб посилити враження;

літота — художнє применшення;

уособлення — зображення неживих предметів, при якому вони наділяються властивостями живих істот — даром мови, здатністю мислити і відчувати;

метафора — приховане порівняння, побудоване на схожості або контрастності, у якому слова «як», «нібито», «неначе» відсутні, але маються на увазі.

8.4 Тропи - художньо-виражальні засоби

Епітет (від грец. «додаток, прикладка») - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.

Постійні епітети - епітети, що часто стоять при тих самих словах (найчастіше трапляються у фольклорних творах, наприклад: битий шлях, козак молоденький, ясні зорі).

Порівняння - троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого.

Метафора (від грец. «перенесення») - троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними.

(Метафора - ніби приховане порівняння. АЛЕ: тут не порівнюються два явища, а ознаки одного переносяться на інше.)

Персоніфікація - надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх.

Алегорія (від грец. «інший» та «говорю») - інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.

Метонімія (від грец. «перейменування») - троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку, наприклад: увесь Київ вийшов на демонстрацію (місто замість людей, які в ньому живуть), з'їв три тарілки.

Синекдоха (від грец. «співвіднесення») - троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, наприклад: сто разів вам казав!

Гіпербола (від грец. «перебільшення») - художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра).

Оксиморон (оксюморон) (від грец. «дотепно-безглузде», «нісенітниця») - свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій - не своїй землі (Т. Шевченко).

Символ (від грец. «знак, натяк») - предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища, наприклад: весна - символ життя, молодості та ін.

8.6 Поетичний синтаксис

(синтаксичні прийоми та фігури поетичної мови)

* риторичні питання, звернення, вигуки — вони посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді;

* повтори — неодноразове повторення одних і тих же слів або висловів;

* антитези — протиставлення.

8.7 Поетична фонетика

(використання звуконаслідувань, звукопису — звукових повторів, які створюють своєрідний звуковий «малюнок» мови)

* алітерація — повторення приголосних звуків;

* асонанс —повторення голосних звуків;

* анафора —єдино початок.

8.8 Віршування

* визначити систему віршування, якої дотримувався автор;

* визначити віршувальний розмір;

* визначити, чи є відступи від метричної схеми і які;

* визначити спосіб римування.

8.9 Послідовність визначення віршового розміру

1.  Поділи слова на склади.

2.  Постав над словами наголос, пам’ятаючи, що службові частини мови не наголошують.

3.  Напроти рядків вірша запиши схематично наголошені й ненаголошені склади.

4.  Установи закономірність повторення груп складів.

5.  Визнач віршовий розмір — ямб або хорей.

6.  Полічи, скільки стоп містися в кожному рядку.