Всі публікації щодо:

Теорія літератури - літературознавство і мовознавство

АУТО

Ауто (ісп. і португ. auto — дія) — жанр одноактної драми релігійно-дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII—XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3—4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в костюмах і гримі Диявола, Смерті, Янгола, Імператора, Купідона. В XVI—XVII століттях жанр збагачується елементами народного фарсу (твори португальського драматурга Жіла Вісенте, іспанців Хуана дель Ен-сіна, Л one де Вега — автора 400 ауто). В цей час постановки п'єс стають помпезними й багатолюдними, вони наближаються до містерій. Твори в жанрі ауто, крім згаданих драматургів, писали видатні іспанські митці Тірсо де Молі-на та Педро Кальдерой де ла Барка. Останній, будучи автором 80 ауто, надає жанрові класичної форми. В 1765 році постановка ауто як архаїчної форми іспанського театру була заборонена. Елементи ауго можна спостерігати у творчості сучасних іспанських драматургів (п'єси „панічного театру” Фернандо Аррабаля, трагедії Федеріко Гарсіа Лорки).