Теорія літератури - літературознавство і мовознавство

ЕПІФОРА

Епіфора (грец. έπιφορά — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць.

Наприклад:

Будемо вічно в труді рости, З серця землі підіймать пласти, Чорного золота давні пласти.

(Я. Шпорта)

Набагато рідше епіфора зустрічається в прозі: „Мне бы хотелось знать, отчего я титулярный советник? Почему именно титулярный советник?” (М. Гоголь). Інколи епіфора, як і анафора, може поширюватися на весь віршовий твір.