Теорія літератури - літературознавство і мовознавство

СПІВОМОВКА

Співомовка — невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка. Жанрові особливості твору такі: описується один комічний чи трагікомічний випадок, події зображуються стисло, динамічно. Героїв небагато. Кінцівка — дотепний афористичний вислів.

Елементи співомовки наявні у творчості Л. Боровиковського та Є. Гребінки. Своєю назвою цей суто український жанр завдячує С. Руданському, який у 50-х роках XIX століття видав кілька збірок „Співомовок”. Пізніше до цього жанру зверталися І. Франко (цикл „Нові співомовки”), В. Самійленко („Божий приклад”), І. Манжура („Батьківський заповіт”, „Пан брехун”). У сучасній українській літературі цикл співомовок написав С Крижанівський („Ледащо”, „Розсудив”, „Не чую”, „Не з вашим щастям, дядьку!”, „Місяць чи сонце”).