Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005
Освітні та політичні організації української діаспори
Лекція 2. Громадські та літературні організації зарубіжних українців
Перебуваючи за межами етнічної території, українці провадили активну суспільну, політичну, культурницьку діяльність. З метою консолідації зусиль протягом XX століття за кордоном була створена ціла низка організацій, фондів, інституцій, які мали на меті збереження національної ідентичності та підтримку боротьби за відновлення Української держави. Розглянемо найважливіші закордонні центри українознавства. До них І. Пасемко пропонує зараховувати Перемишль, Варшаву, Краків (Польща), Пряшів, Свидник (Словаччина), Подєбради, Прагу (Чехія), Відень (Австрія), Мюнхен (Німеччина), Париж-Сарсель (Франція), Нью-Йорк, Філадельфію, Нью-Джерсі, Чикаго (СІНА), Торонто, Едмонтон, Вінніпег (Канада), Мельбурн, Канберру, Сидней (Австралія), Буенос- Айрес (Аргентина), Куритибу, Прудентопіль — штат Парана (Бразилія). Щодо осередків українства у східній діаспорі, дослідник називає Москву, Санкт-Петербург, Тюмень, окремі осередки Зеленого Клину і Сірого Клину (Росія), Мінськ (Білорусія), Вільнюс (Литва), північні райони Казахстану [8].
У Словаччині виділяються два центри — Пряшів та Свидник, де для 60-тисячного українського населення свого часу була створена ціла низка українських інституцій, зокрема: Українська національна рада Пряшівщини (1945), Український національний театр (1945), Реферат українських шкіл (1945), Українська студія чехословацького радіо (1949), Культурний союз українських трудящих ЧССР (1951), Піддуклянський український народний ансамбль (1953), Український відділ Братиславського дослідного інституту педагогіки (1953), Кабінет української мови Пряшівсь- кого крайового педінституту (1953), Кафедра української мови і літератури Пряшівського педагогічного факультету Братиславського словацького університету імені Я. А. Коменського (1953), Музей української культури у Свиднику (1955). Також у Пряшеві виходять тижневик «Нове життя», щомісячний літературний часопис «Дукля» (1952), щомісячний публіцистичний часопис «Дружно вперед».
Після Першої світової війни українська еміграція у Чехії теж була доволі активною. Тут організовувалися українські інституції, діяло видавництво «Сіяч» (1922 р. під керівництвом киянина A. Бема), існував гурток «Скит поетів» (1922). У 1925 році у Празі була заснована українська гімназія, що діяла при Високій педагогічній школі ім. М. П. Драгоманова, але найбільшого розголосу серед української еміграції набула Українська господарська академія, заснована 1922 року у Подєбрадах, у складі трьох факультетів. У 1932 році ця академія була реорганізована в Український технічно-господарський інститут, який після війни на початку 50-х років працював у Мюнхені. У другій половині 20-х років у Празі діяло видавництво «Українська молодь». Тут доречно згадати й Українську студію пластичного мистецтва та Українську академію образотворчих мистецтв, засновані у Празі 1923 року.
Торкаючись українознавчих осередків у Польщі, називаємо Варшаву, Краків, Перемишль. У повоєнній Польщі тривалий час діяло УСКТ, реорганізоване нині в Об’єднання українців у Польщі і очолюване Юрієм Рейтом. Серед українського населення Польщі великою популярністю користувалися наступні періодичні видання: тижневик «Наше слово», додаток до нього щомісячник «Наша культура» і щорічні «Українські календарі», котрі стали своєрідною енциклопедією з питань української культури та історії.
Після закінчення Другої світової війни значна частина емігрантів опинилася у Західній Німеччині. Саме там з ініціативи B. Кубійовича 30 березня 1947 року було відроджене Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. У роботі установчих зборів, що відбулися у Мюнхені, брали участь 62 колишніх члени НТШ. Саме тут зародилася ідея видання «Енциклопедії українознавства», тут постала перша трьохтомна «ЕУ-1».
На початок 50-х років припадає велике переселення українських емігрантів до США, Канади та Австралії. Енциклопедичний осередок з Мюнхена перемістився до Парижа (точніше, його північної околиці — Сарселя). Саме тут завдяки сприянню архієпископа УГКЦ Івана Бучка виростає новий осередок українознавства, який успішно функціонує й нині. Тут під патронатом В. Кубійовича згуртувалися відомі українські вчені, котрі за 35 років створили словникову частину «Енциклопедії українознавства-2». До цього гуртка входили А. Жуковський, С. Янів, М. Глобенко, І. Кошелівець, Ю. Шерех, О. Горбач, О. Оглоблин, В. Ма- ркусь, В. Витвицький, С. Гординський та ін.
Канадський інститут українських студій в Едмонтоні (КІУС) — напевне найвідоміший українознавчий осередок не лише в Канаді, але й на всьому американському континенті. Він виник внаслідок прагнення української громади зберегти свої історичні та культурні цінності, що зазнавали тиску з трьох сторін: тривале придушення української культури тоталітарним радянським режимом, байдужа (подекуди — ворожа) позиція політиків та інтелектуалів Заходу, сильна асиміляція серед другого та третього покоління українців за кордоном. Тож завдання КІУС — збереження української ідентичності, утвердження того, що українська мова, історія та культура мають власну цінність. На сьогодні, як твердить директор КІУС Зенон Когут, у його складі діють такі структурні одиниці та програми: видавництво Канадського інституту українських студій (поза Україною це найбільший видавець наукової україніки); видання «Encyclopedia of Ukraine»; Центр дослідження історії України ім. Петра Яцика; «Журнал українознавчих студій»; програма дослідження сучасної України ім. Стасюків (головний проект — трирічна співпраця з Кельнським університетом та інститутом ім. Гаррімана при Колумбійському університеті з метою вивчення україно-російських стосунків); програма українсько-канадських досліджень, головний проект якої — підготовка багатотомної історії українців у Канаді; методичний кабінет української мови, головний проект — серія підручників української мови.
Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Філадельфія, Чикаго — найвизначніші українознавчі центри США. У названих містах мають свої осередки українські земляцтва, фундації, товариства, об’єднання. Так, у Чикаго працює Українське лікарське товариство Північної Америки.
На далекому Австралійському континенті українознавство почало бурхливо розвиватися після Другої світової війни. Тут знайшов прихисток великий пласт української, переважно політичної, еміграції. В Австралії успішно працює низка українських інституцій, зокрема, освітніх, культурологічних, релігійних та наукових центрів НТШ, котрі мають свої осередки в Мельбурні, Сіднеї, Канберрі...
Що ж стосується основних громадсько-політичних організацій українців за кордоном, обмежимося простим їх переліком (за даними А. Юричко).
1. Світовий конгрес вільних українців (СКВУ) — заснований у 1967 р., об’єднує майже 130 політичних угруповань, центр у Торонто (Канада);
2. Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО) — створена у 1948 р., включає 22 організації у США, Канаді, Бразилії та ін.;
3. Український конгресовий комітет Америки (УККА) виник у 1950 р. як націоналістична організація, штаб-квартира у Нью-Йорку (США);
4. Українсько-американська координаційна рада (УАКР) — утворилася у 1980 р. внаслідок розколу в УККА, об’єднує поміркованих українських діячів Америки (Нью-Йорк, США);
5. Ліга американських українців (ЛАУ) — виникла у 1950 р. як прогресивна організація, що об’єднала трудових емігрантів та їх нащадків, які приязно ставилися до Радянської України (центр ЛАУ знаходиться у Нью-Йорку, де розташований Український робітничий дім);
6. Український народний союз (УНС) заснований у 1894 р. з метою надання фінансової допомоги українцям та громадянам США слов’янського походження, центр УНС — Нью-Джерсі;
7. Спілка українців-католиків «Провидіння» створена у США в 1912 р. Має власні промислові підприємства. Матеріальна база оцінюється вії млн. доларів. Загальна кількість членів — майже 18 тис. чол. Філадельфія, США;
8. Українська робітнича спілка виникла у 1910 р. в США. Об’єднує американців та канадців українського походження. Центр у Скрентоні, Пенсильванія, США;
9. Комітет українців Канади, нині — Конгрес українців Канади (КУК) — заснований у 1940 р., керівні органи у Вінніпезі;
10. Спілка українців-самостійників Канади створена у 1927 р. у Саскатуні активістами Української православної церкви. Складається з окремих громадських та студентських центрів;
11. Лемко-союз. Культурно-освітня організація, створена за ознакою етнічної належності членів. Виникла 1929 р. Об’єднує кілька тисяч активістів у США та Канаді;
12. Організація українських націоналістів (ОУН) — створена 1929 р. у Відні. У 1940 р. розкололася на два угруповання: ОУН-солідаристів (керівник — А. Мельник) і ОУН-революціоне- рів (керівник — С. Бандера). 1954 р. від ОУН-революціонерів відкололося угруповання, яке стало називатися «ОУН за кордоном» («двійкарі»);
13. Організація оборони чотирьох свобід України створена 1946 р. у США. Співпрацює з Антибільшовицьким блоком народів, сіоністами;
14. Організація державного відродження України створена 1929 р. у США. Має 26 відділів та 6 «делегатур», опікає молодіжні, жіночі, студентські організації;
15. Український демократичний рух виник 1976 р. як антибандерівський центр, навколо якого гуртуються «ліві» націоналістичні партії у США;
16. Українська революційно-демократична партія — одна з «лівих» націоналістичних партій. Створена 1946 р. у ФРН. Має дві фракції. Центр у м. Торонто, Канада;
17. Українське козацтво створене 1917 р. в Україні під керівництвом гетьмана Скоропадського. Мета — встановлення гетьманської влади в Україні. Має представництво у США, Канаді та ін.;
18. Братство українських січових стрільців. Об’єднує переважно колишніх петлюрівських військовиків та їх нащадків. Най- численніші організації у США та Канаді;
19. Товариство колишніх вояків УПА ім. Тараса Чупринки. Члени — колишні вояки Української повстанської армії. Управа у США. Найчисленніші організації у США, Канаді, Австралії;
20. Спілка української молоді заснована 1947 р. у Мюнхені. Фактично знаходилася під впливом Закордонних частин ОУН;
21. Пласт відродився 1950 р. Молодіжне «міжрайонне» об’єднання бойскаутського типу. Створене у 1911 р. у Львові. Організації існують у США, Канаді, ФРН та ін.;
22. Об’єднання української демократичної молоді — молодіжна організація, створена у 1950 р. Центр знаходиться у Нью- Йорку, США;
23. Українське національне об’єднання створене 1932 р. Утримує 21 «національний дім», українські школи, курси, виховні табори, мистецькі колективи, бібліотеку, музей, архів тощо. Має понад 100 відділень. Головна управа в Едмонтоні, Канада;
24. Ліга визволення України заснована у 1949 р., має понад ЗО відділень у Канаді. Головна управа у Торонто;
25. Антибільшовицький блок народів створений у 1943 р. в лісах Житомирщини. Входив до Всесвітньої антикомуністичної ліги. Штаб-квартира у Мюнхені. Має філіали в багатьох країнах;
26. Українська національна рада створена 1948 р. у Мюнхені. Претендувала на роль «парламенту Української народної республіки в еміграції». Мала уряд і президента;
27. Хліборобсько-освітній союз заснований 1922 р. Перша назва — Український союз. Має понад 20 філій у Бразилії. При ньому існують українські клуби, жіночий відділ, молодіжна організація, мистецькі колективи. Головні центри у Курітібі;
28. Товариство об’єднаних канадських українців — прогресивна організація української трудової еміграції культурно-освітнього характеру. Виникла у 1918 р. під назвою «Стоваришення український робітничий дім», а пізніше перейменувалася у Товариство український робітничо-фермерський дім (1924). Під час Другої світової війни прогресивні українські осередки та їх органи преси були заборонені урядом Канади, а їх керівництво заарештоване. Однак у 1942 р. товариство відновило свою діяльність під назвами «Товариство допомоги батьківщині — Україні» і «Товариство канадських українців». У 1946 р. ця організація стала іменуватися ТОУК. Центр її знаходиться у Торонто. ТОУК має провінційні відділення в Онтаріо, Квебеку, Манітобі, Саскачевані, Британській Колумбії;
29. Центральне представництво української еміграції Німеччини, Організація українських жінок, Спілка української молоді, Крайова пластова старшина, Спілка українських студентів — знаходяться у Німеччині;
30. Спілка українців Британії, Організація українських жінок, Об’єднання молодих британських українців — центр у Лондоні;
31. Об’єднання українців у Франції, Українська національна єдність у Франції, центр у Парижі. Функціонують організації та осередки різного політичного спрямування і в інших країнах.
Отже закордонні центри українознавства і українства — це феноменальне явище у світовій культурі, своєрідність і бурхливий розвиток якого поза межами України пояснюється в першу чергу тим, що на своїй материнській землі в умовах більшовицького тоталітарного режиму та русифікації українці не мали права на власне національне самовираження [8].
