Довідник з української літератури

ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ

ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ (світське ім'я Іван Якимович, 11.06.1762, с. Біло- церківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. — 12.05.1823, Київ) — учений, письменник, церковний і освітній діяч.

Навчався в Київській академії. Потім разом з батьком, якого призначили настоятелем російської церкви в Токаї, перебрався до Угорщини. Там продовжив навчання в пиярській школі. Навчався в Презбурзькій гімназії, цісарсько-королівській гімназії в Пешті, де вивчав філософію, історію і математику, та Офенському університеті (Будапешт), де прослухав курс фізико — математичних наук. Потому служив у канцелярії при Токайській Російській комісії. 1783 р. повернувся до Києва, де закінчив богословський курс. Ще студентом академії був призначений учителем арифметики. 1786 р. прийняв постриг під іменем Іринея, через три роки призначений архімандритом Гамаліївського монастиря, а згодом — Києво-Братського. 1803 р. став ректором Київської академії. 1807 р. призначений єпископом чигиринським, вікарієм Київської митрополії. 1813 р. призначений настоятелем Києво-Михайлівського монастиря, яким і залишався до кінця свого життя.

Іриней Фальківський був високоосвіченою людиною, залишив по собі чималу творчу спадщину. Він автор численних рукописних збірок духовної та світської поезії, писаної латинською та наближеною до російської мовами, історичних і географічних творів, статей із медицини, статистики, астрономії, математики, укладач підручників, календарів. Його рукописна спадщина налічує 92 томи, що зберігаються в ЦНБ АН України у Києві.

За життя видав лише один свій богословський твір „Сокращение церковной хронологии” (М., 1797), ряд його богословських праць публікувалися в XIX ст.

У Київській академії Фальківський заснував „Вільне поетичне товариство” (щось на зразок студентської читальні). До наших днів дійшов статут товариства, згідно з яким члени його робили вступний внесок для придбання книг, якими вони користувалися. Залишив по собі і власні поетичні твори, наприклад „Молитва по пресвятій Богородиці” (1789), „Похвальні і молитвенні чотиривірші до Пресвятої Діви Богородиці” (на кожен день січім 1789 р.), „Поетичні диктанти” (1791 — 1792). У деяких віршах („Незручності малі не варто зневажати”) маємо певні рефлексії з ідеями гак званого Новгород-Сіверського патріотичного гуртка, що зібрав прихильників українського автономізму кінця XVIII ст. Незважаючи на те, що постать Фальківського досить відома, його поетична спадщина все ще залишається мало вивченою і практично не опублікованою, за винятком декількох віршів. Іриней Фальківський — останній визначний культурний діяч барокової культури у Східній Україні, останній поет і учений школи Київської академії, який дотримувався у своїй творчості принципів давньої української літератури.

Літ.: Хроника жизни преосвященного Иринея Фальковского, составленная по его рукописям // Киев. епархиальнме ведомости. 1861. № 5; Булашев Г. Ириней Фальковский, коадьютор киевский // Киев. старіша. 1861. Т. 5 — 6.

М. Шевчук