Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО (псевд. — Павлусь; 27.01.1839, х. Чубинського, тепер с. Нова Олександрівка Київської обл. — 26.01.1884, Київ) — фольклорист і етнограф, поет, громадсько-культурний і освітній діяч, автор слів Державного гімну.

Син дідича, навчався в Київській гімназії й на юридичному факультеті Петербурзького університету. Член Київської Старої громади. Під виливом Т. Шевченка почав писати вірші, друкувався в журналі «Основа» (1861), видав збірку «Сопілка» (1871). Як поет Чубинський — щирий лірик (вірш «До Катрусі»), співець волі («Сон невільника»), реаліст -«народник» із нахилом до філософування (елегія «Минулося»). 1862 р. на мотив визвольного гімну «Сербія свободна» написав слова «Ще не вмерла Україна». Крамольний у Росії, твір був надрукований у львівській «Меті» (1863) як буцімто Шевченковий. До 1917 р. цей національний гімн на батьківщині автора переслідувався, був заборонений і за радянської влади. Гімн П. Чубинського дав імпульс розвиткові його мотивів у поетичних творах Ю. Федьковича, В. Масляка, Б. Грінченка, І: Стешенка, І. Франка та ін.

Ще студентом почав збирати фольклор. Виступав із українознавчими статтями в «Основі» (дописи про юридичні права селян спричинилися до набуття репутації «гайдамаки» серед землевласників). За відвідання з групою молоді Шевченкової могили, бунтарські пісні та прокламації 1862 р. без суду був засланий на Архангельщину. За завданням Російського географічного товариства вивчав північний край. З 1869 р. під патронатом цього товариства організував експедицію в Україну (за підтримкою В. Антоновича, О. Потебні, М. Костомарова). Протягом 1860— 1870 рр. обстежив 58 повітів Київської, Волинської, Подільської губерній, українські поселення в Білорусі, Польщі й Бессарабії. Звертав увагу на малодосліджені питання народного життя (говори, економіка, постанови волосних судів), записав близько 4000 обрядових пісень. У 1872 — 1878 рр. вийшло 7 томів (близько 300 друкованих аркушів) «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край». У першому томі вперше докладно розглянуто народні вірування; другий том присвячено народному календареві; третій — складають 296 казок; четвертий — представив родинні звичаї й події в особистому житті українців (1943 весільні пісні). У п'ятому томі вміщено 1884 пісні про кохання, родинні, побутові і жартівливі пісні. Цілком нові матеріали, присвячені звичаєвому праву українців, ввібрав у себе шостий том. У сьомому томі дається етнографічна й статистична характеристика нацменшин України (поляки, євреї, німці, греки, чехи, цигани та ін.), досліджується антропологія українців, їхня матеріальна культура й мова. Ця фундаментальна праця була відзначена золотою медаллю Російського географічного товариства (1873), Міжнародної виставки в Парижі (1875), Уваровською нагородою Російської академії наук (1879).

П. Чубинський працював на керівних посадах у Південно-Західному відділі Російського Географічного товариства (1873 — 1876), що мав 192 члени, в тому числі найвидатніших діячів української науки і культури. На основі зібраних відділом матеріалів видано фольклорні збірки В. Антоновича і М. Драгоманова, І. Рудченка. Після ліквідації відділу за доносами В. Юзефовича П. Чубинського було вислано з України. У 1876 — 1879 рр. працював у Петербурзі в Міністерстві шляхів.

Літ.: Погребенник Ф. П. Українські пісні — гімни. К., 1992; Одарченко П. В. Наукова діяльність Павла Чубинського // Одарченко Петро. Українська література / Збірник вибраних статей. К., 1995.

В. Погребенник





загрузка...
загрузка...