Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Фольклор

Український фольклор - Олена Семеног

ВИДИ І ЖАНРИ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

МОДУЛЬ 1

1.3.1. Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість

Фольклор - цілісна й відкрита жанрова система. Пізнати його особливий світ можна, осягнувши єдність, взаємозв’язок образів, мотивів, сюжетів, тобто всіх частин цієї цілісної системи. Така система дає можливість людині зрозуміти довколишній світ, орієнтуватися в ньому, про що свідчать збережені традиції родинної і календарної обрядовості та записи фольклорних творів [див. 1].

Дослідники зазначають, що фольклорний жанр - це сукупність творів, об’єднаних спільністю поетичної системи, побутового призначення, форм виконання і музичної форми. Існує і таке визначення: це тип словесної (часто також музичної) форми, усталеної в народному побуті та пов’язаної з повторенням певних змістових елементів. Проблема жанру пов’язана з проблемою „виконавець - слухацька аудиторія“ (у літературознавстві: письменник - читач). Фольклорні жанри живуть не ізольовано, а розвиваються в тісних взаємозв’язках. Найпоширеніші в світі і водночас спільні жанри - це міф, обрядова пісня, казка, прислів’я.

Існують різні класифікації фольклорного матеріалу. В основу існуючих класифікацій покладено різноманітні критерії і аспекти: вербальний, етнографічний, музикологічний, хореографічний, регіональний тощо.

Найбільшу поширеність здобула жанрова класифікація, тобто поділ фольклорного матеріалу на обрядовий і позаобрядовий.

В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва: лірика, епос, драма. Фольклор поділяється на поетичний, прозовий, драматизований. Прозовий фольклор представлений казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями.

До поетичної народної творчості належать: пісні, голосіння, думи, билини, приказки, примовки, прислів’я, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних і родових відносин.

Пісні, наприклад, класифікуються таким чином: трудові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні та ін.

До епічного жанру належать: думи, балади, історичні пісні.

Кожному фольклорному жанру властиві певні ознаки. Зокрема в думах, історичних, соціально-побутових піснях наявне соціальне, громадське звучання. Ліричні пісні про кохання і балади характеризуються емоційними особливостями.

Герой у ліричних піснях, як правило, знаходиться поза планом розповіді, наявний монолог-розповідь. Дія відбувається або в даний момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя.

Натомість у думах, історичних піснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських піснях найчастіше маємо поєднання кількох часових планів. Це дозволяє показати еволюцію подій, настроїв і переживань героїв.

Для народнопісенних жанрів характерні силабічні групи (коліна) із 3 - 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, коломийковий ритм складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі.

Для фольклорних жанрів може бути характерне народнопісенне римування, тобто розташування рим у певному порядку: перехресному - абаб, суміжному - аабб, кільцевому - абба, трапляється внутрішнє римування.

1.3.2. Міфологія і фольклор

Фольклор тісно пов’язаний з міфологією. Основи української міфології закорінені у спільнослов’янському світосприйманні. Мисленню пращурів були притаманні антропоморфізм (олюднення всієї природи), зооморфізм (уявлення богів в образах тварин), тотемізм (віра в існування родоначальника кожного людського роду у тваринному світі), анімізм (визнання душі в речах та явищах органічної й неорганічної природи).

На матеріалі міфології виникли найдавніші жанри народної творчості - казки, легенди, героїчний епоc.

У поетиці фольклору зафіксована розмаїта і багатогранна символічна спільнослов’янська та власне українська система. Наприклад, квітка рожа виступає символом таємниці, тиші, радості, слави, воскресіння, гордості, досконалості, витонченості, любові, часто символізує материнство, дитину; барвінок зелений, хрещатий, барвінковий вінок - атрибут українського весілля, а також символ вкороченого, обірваного життя, смерті взагалі; рута - символ дівочості, дівочої честі. Вислів „садити руту“ означає “зберігати честь“, дівочість, втрата дівчиною рутяного віночка стає причиною зневаги, дорікань з боку родичів, нареченого. Терен є вираженням морального чи фізичного страждання, забуття, занедбаності.

У фольклорі куниця - це красна дівиця, небо - це сім’я, місяць - господар, парубок, сонце - господиня, зірки - діти, дівчата. Образ чистої води - це символ чесної дівчини, скаламучена водиця - скомпрометована дівчина. Море, річка, вітер - джерело вістей, а дощ - це сльози і недобрі чутки. Рушник - це благословення, подарована хустина - символ щастя і вірності, виноград - достаток у сім’ї.

Злагода з милим у піснях визначається такими словосполученнями, як збирати виноград, рвати льон, сіяти руту, збирати розсипане золото.

Соловей, який в’є гніздо у веснянках, - це образ будівника оселі.

Колядки, щедрівки, весільні пісні, народні ігри зберігають естетичні і символічні ознаки, пов’язані із слов’янською символікою, віруваннями, обрядами. Спільність слов’янських мотивів довів видатний дослідник О.Потебня.

Відомо, що у всіх слов’ян існує пісенний сюжет, в якому панич, попович, ґречний молодець, премудрий стрілець, син купецький, grzeczny paruboczek (польськ.) пропонує дівчині відгадати три загадки. У сербському варіанті сама дівчина ставить запитання, а розгадує риба з моря.

У слов’ян і литовців збережений мотив переваги судженого перед іншими членами родини, навіть перед батьком і матір’ю. На українському ґрунті це звучить таким чином: “Ліпше миленький, як брат рідненький“ (бо саме брат викупає з неволі), у чехів таким чином: “Lepsi jedna mila nez cela rodina.“ Цікавим є спільнослов’янський символ напування. Якщо дівчина, жінка напуває свого судженого або чоловіка, то це означає, що вона любить його, коли ж вона дає води іншому, це означає - зраджує.

Слов’яни досить часто обмінюються символами, сюжетами. Познайомтесь з уривками пісень, знайдіть ознаки спільності: з української пісні „Ой там на горі горять огні, а все терновії... коло тих столов сидять ковальчики, а все молодії“; з російської „За горами огни горят, а все терновые, а в кузенке кузнечики, а все молодые“.

1.3.3. Особливості фольклору різних регіонів України

Кожний регіон України відзначається своєрідними природно-географічними умовами, неповторним етнічним автопортретом. Детальніше дане питання радимо опрацювати за книгами А.Пономаріва „Українська етнографія“, C.Павлюка „Українське народознавство“, Г.Лозко „Українське народознавство“ (Можна скористатись Інтернет-сайтом: www.geocities.com).

Фольклор, як правило, виявляється у вигляді “фольклорних діалектів“(Ю.Ледняк), тобто має регіональну специфіку. Регіоном називають соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя.

На вивчення місцевої народнопоетичної традиції спрямована праця Р.Кирчіва, котрий досліджує визначальні прикмети загальнонаціональної спільності і цілісності українського фольклору та його регіональні, локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв’язків і взаємовпливів, роботи фольклористів Поділля (C.Стельмащук, О.Смоляк, П.Медведик, Р.Крамар), Полісся і Волині (О.Ошуркевич, C.Шевчук, В.Давидюк, Л.Семенюк), Буковини (О.Роменець, Г.Сінченко, А.Яківчук). Ґрунтовні дослідження з уснонароднопоетичної творчості окремих реґіонів України виконані О.Деєм, Г.Дем’яном, І.Березовським, C.Мишаничем, C.Грицем, Л.Орел, М.Пазяк, Н.Шумадою, І.Мацієвським, М.Дмитренком, В.Погребенником, О.Правдюком та ін.

Упродовж ХХ ст. фольклористам-ентузіастам вдалося записати значну кількість народних пісень, прозових творів усної народної творчості.

Важливе завдання сьогодення - зберегти ці фольклорні надбання. З цією метою „Арт Екзистенція“, Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство „Арт Велес“ та Українсько-британське спільне підприємство „Комора“ започаткувало проект „Моя Україна.

Берви“ (htpp://www.ukrfolk.kiev.ua/BERVY). На сьогодні в рамках проекту видано 5 компакт-дисків з унікальними записами у виконанні автентичних фольклорних колективів. На сайті можна знайти цікаві матеріали про музично-поетичну творчість, кобзарсько-лірницьку традицію, інструментальну музику Поділля, Полісся, Карпат. *Матеріали, присвячені фольклористам Глухівщини, ви знайдете в додатку А.

Контрольні запитання

1. Що називається фольклорним жанром? 2.Які критерії покладені у класифікацію фольклорного матеріалу? 3.Яка класифікація фольклорного матеріалу є найпоширенішою? 4. Які риси характерні для лірики, епосу, драми? 5. У чому виявляється зв’язок фольклору з міфологією? 6. Які жанри народної творчості виникли на основі міфології? 7. Що таке антропоморфізм, зооморфізм, тотемізм, анімізм? 8. Що називають регіоном? Тестові завдання: 1. Прозовий фольклор представлений: А). казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями; Б). піснями, голосіннями, думами, билинами, приказками.

2.До якого жанру належать думи, балади, історичні пісні? А).до епічного; Б).до лірики; В).до драматичного.

3. Яким жанрам властиве соціальне, громадське звучання? А).думам, історичним, соціально-побутовим пісням; Б).ліричним пісням; В).казкам.

4.Прочитайте текст. Який жанр він представляє? Колись дуже давно через наше село проходив чумацький шлях. Обабіч нього росли кремезні, високі дерева-берестки. Під ними часто відпочивали чумаки. І звідси пішла назва села Берестівка.

А). казку; Б). переказ; В). легенду.

5. Серед поданих текстів знайдіть: А). колядку; Б). веснянку; В). весільну пісню.

1. Бігла теличка та з бережничка, та в будник, Дай, дядьку, бублик, а ти, дядино, поглянь на поличку, дай паляничку.

Та не начинай, а по цілому давай.

2. А вже весна, а вже красна Із стріх вода капле Молодому козакові Мандрівочка пахне Помандрував козаченько У чистеє поле За ним іде дівчинонька “Вернися соколе!“ 3. Прилетіла зозуленька З темного лісочку Сіла й закувала В зеленім садочку Ой як вийшла Марусенька, В неї запитала: - Скажи мені, зозуленько, Чи довго буду в батька? 4.Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно, Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла, В тій криниці дівка воду брала.

Та впустила золоте відерце, Засмутила козакові серце.

6.Які з наведених жанрів відзначаються психологізмом? А). голосіння; Б). казка; В). балада; Г). думи.

Творчі, пошукові завдання

1. Проаналізуйте статтю Н.Пастух „Над зозулю пташини і на світі нема...“ (Народознавство. - 2000. - № 58. - C. 20 - 23). А що вам відомо про пташину символіку? Чи така ж символіка зозулі у вашій місцевості? 2. Опрацюйте в системі інтерактивних нотаток (INSEPT) статтю Л.Дяченко „Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення“ (Мовознавство. - 1997. - № 2 - 3. - C. 67 - 70). З якою символікою ви знайомі? Наведіть приклади.

3. Охарактеризуйте фольклорно-діалектологічні особливості історико-етнографічного регіону, представником якого ви є.

4. У наступному семестрі ви будете вивчати курс “Література рідного краю“. На вашу думку, чи має включати цей курс вивчення фольклорно-етнографічних традицій регіону, їх вплив на творчість письменників визначеного регіону? 5. Створіть асоціативне гроно “Жанри фольклору“.

6. Підготуйте наукове повідомлення на одну з тем: „Міфотворчість і обрядова поезія як витоки національної словесності“.

„Слов’янська міфологія як основа української національної словесності“.

„Добро і зло в міфологічних уявленнях українців“.

„Християнські основи фольклору“.

„Фольклорні основи літературних творів“.

7. Характерною ознакою фольклорних творів є тропи. Які тропи наявні в цій пісні? Яке їхнє значення? Чорна рілля заорана, гей, гей! Чорна рілля заорана І кулями засіяна, гей, гей! І кулями засіяна.

Білим тілом зволочена І кровію сполощена.

(Таємниці віків. Українські народні думи, легенди, перекази, пісні, казки. Навч.посібник (серія „Шкільна бібліотека“) / Упорядник О.Г.Мукомела. - К.:Грамота, 2001. - C. 274).

Література до теми

1. Гінда О. Фольклорний твір крізь призму жанру // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - C. 492 - 496.

2. Грица C. Фольклор у просторі і часі. - Тернопіль, 2000. - 224 c.

3. Губенко І. Народні пісні - національне багатство України і його збереження та популяризація // Народна творчість та етнографія. - 1998. - № 4. - C.82 - 87.

4. Дмитренко М. та ін. Українські символи. - К.: Народознавство, 1994. - 140 c.

5. Дунаєвська Л.Ф., Таланчук О.М. Український фольклор у контексті міфології народів світу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1996. - № 5. - C. 14 - 18.

6. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. - Львів, 2002. - 350 c.

7. Копаниця Л. Про долю, смерть, кохання та інші символи української народної пісні: фольклор // Українська мова та література. - 2001. - № 47. - C. 10 - 11.

8. Костомаров М. Слов’янська мiфологiя. - К.: Либiдь, 1994.

9. Мишанич C.В. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство: Посібник. - К.: Зодіак-ЕКО, 1994. - C. 263 - 276.

10. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колесси та К.Мошинського. Реконструкція матеріалу, підготовка до друку, вступна стаття та примітки C.Грици. - К.:Музична Україна, 1995. - 418 c.

11. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). - К.: АТ „Обереги“, 1992. - 88 c.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.