Теорія літератури - Олександр Галич 2001
2.5. Пародіювання
2. Внутрішні фактори розвитку літературного процесу
Літературний процес
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Пародіювання (грец. παρωδία — переробка на смішний лад) — наслідування, що спотворено повторює особливості оригіналу, виражає сатиричне чи критичне ставлення до окремих героїв, ідей, стилістичних особливостей першоджерела. Уже в стародавній Греції до цього прийому звертався Арістофан у комедіях «Хмари» та «Жаби». Перша з них пародіює знаменитого філософа Сократа і його учнів, друга - трагедії Еврипіда. Сервантесівський «Дон Кіхот» є пародіюванням середньовічних рицарських романів. При цьому пародія Сервантеса виявилася за своїми ідейно-художніми якостями кращою за оригінали.
Нова українська література починалася з пародії відомого твору римського письменника Верґілія І. Котляревським («Енеїда»). Використавши Верґілієву форму, зберігши його сюжет, назву та імена героїв, український письменник наповнив старий зміст новим матеріалом. В результаті українська історія кінця XVIII — початку XIX століття, національні характери надали «Енеїді» І. Котляревського сатиричного й гумористичного забарвлення. (До речі, «Енеїда» й до Котляревського пародіювалася італійцем Д. Лаллі, французом П. Скарроном, австрійцем А. Блюмавером, росіянином М. Осиповим.) В. Ярошенко залишив вдалу пародію на вірші М. Рильського. Спершу він наводить такий рядок з його поезії:
Люби свій виноград і заступ свій дзвінкий.
А потім так пародіює його стиль:
Люби картоплю, кріп, капусту й буряки.
Народи й царства мруть, міняються віки,
І там, де чабани чухмарились вошині,
Стоїть уже кіно і каже дивні дива,
В змаганні вічному шаліє смертний люд.
Ти знай, що тільки тут, де невгамовний труд
У черево землі-матусі ніж усадить,
Дозріють соняхи і гарбузи обсядуть.
Чимало пародій належать Остапу Вишні, Ю. Івакіну, О. Жолдаку.
Близько до пародії знаходиться шарж (франц. charger — навантажувати), що основується на деформації чи виокремленні певних рис твору або характеру людини з метою досягнення комічного ефекту.