Історія літератури - Кінець XIX— початок XX ст. - Книга 2 - О.Д. Гнідан 2006

Творчий шлях поета
Лев Лепкий
ІІІ. Мовою поетичних образів

Всі публікації щодо:
Лепкий Лев

Народився Лев Лепкий 7 грудня 1888 р. в селі Поручин Бережанського повіту на Тернопільщині в родині священика Сильвестра Лепкого (1846 - 1901), відомого українського письменника, який свої твори підписував псевдонімом Марко Мурава. Батько Лека Лепкого був відомий як культурно-освітній діяч, багато сил витрачав на навчання сільської молоді, керував «Просвітою», для якої писав популярні книжечки, п’єси для самодіяльних драматичних гуртків. Отець Сільвестр мав чудовий голос, керував церковним і сільським хором, прекрасно грав на скрипці, автор музичних обробок багатьох народних і релігійних пісень. До нього приїжджали видатні культурні діячі, зокрема Іван Франко, з яким пов’язувала його багатолітня дружба. Ці поду згодом прекрасно опише в автобіографічній повісті «Казка мого життя» Богдан Лепкий.

Лев Лепкий формувався в атмосфері пошани до духовних джерел життя народу, любові до літератури, народних звичаїв та обрядів. Початкову освіту здобув удома, навчався в знаменитій Бережанській гімназії, яку закінчив 1907 р. Продовжував навчання на геологічному факультеті Львівського університету, а згодом перейшов на юридичний факультет, проте незабаром обдарований юнак переїжджає до Кракова: його приваблює малярство, і він студіює в Краківській академії мистецтв. Під час навчання в Кракові Лев Лепкий організовував студентські аматорські хорові й театральні гуртки, які під його керівництвом виступали з концертами і театральними виставами в Галичині і Буковині, а також в Німеччині, Австрії, зокрема перед українцями, які працювали на сільськогосподарських роботах. На західноукраїнських землях у цей період розпочався рух на створення спортивно-військових організацій «Січ» під керівництвом Кирила Трильовського Лев Лепкий долучається до цієї діяльності, організувавши Січові організації на Бережанщині та Бориславщині. Ним володіла рішучість дивитись правді в очі, не відступати перед ніякими труднощами, метою життя була незалежна і соборна Україна.

Проте навчання перервала Перша світова війна 1914 р. Лев Лепкий був одним із перших, хто організував військові організації Українських Січових Стрільців, які виборювали незалежну українську державу. Відомо, що Л. Лепкий увів знамениту стрілецьку шапку- мазепинку, був автором стрілецького прапора, створив так звану «зубчатку на комір» та відзнаки на рукавах, які з 1918 р. прийняла Українська Галицька Армія. Йому судилося пройти тяжкими і кривавими дорогами Першої світової війни, а після Лютневої революції 1917 р. захищати державність України, бути командиром кінноти. Внаслідок пережитого і побаченого народилася лірика, зокрема бойові і маршові пісні, які підбадьорювали воїнів у їхніх тяжких битвах і походах. Його устами заговорили прості бійці, співаючи його пісні, вони переконувалися у правоті своєї боротьби з напасниками України:

Гей, видно село широке село під горою,

Гей, там .путь, наші, Січовії Стрільці до бою,

А хто піде з нами, буде славу мати,

Йдем за Україну воювати!

Але особливо виявив свої організаторські здібності Л. Лепкий як знаменитий літописець стрілецької слави. Він разом зі своїми однодумцями й побратимами-поетами Романом Купчинським, Василем Бобринським, Михайлом Гайворонським, Миколою Голубцем, Юліаном Назаруком, Юрієм Шкрумеляком, Антоном Лотоцьким та ін., організовує Пресову Квартиру УСС. Вони стали літописцями історії УСС, описуючи походи, бої, роблячи світлини, творячи патріотичну поезію, зокрема невмирущі стрілецькі пісні Нині це неоціненний дар для правдивої історії УСС і духовності нашого народу.

Після поразки УНР Лев Лепкий повертається в рідні краї. Проте польська окупаційна влада переслідує поета, він потрапляє в’язниці, а вийшовши на волю приїжджає до Борислава і живе в свого швагра о. Івана Ніщинського. Але недремне око місцевої польської політичної поліції стежить за ним, тому він змушеним переїхати до Львова.

У Львові Лев Лепкий долучається до громадського і культурного мистецького життя, разом зі своїми побратимами, колишніми січовиками засновує видавництво «Червона калина», редагує журнал «Літопис червоної калини», упорядковує щорічні календарі, які користувалися популярністю серед населення Західної України. На сторінках тодішніх часописів, як-от: «Шляхи», «Нові шляхи», «Митуса», «Вісті з Лугу», «Тризуб», «Громадська думка», альманаху «Сурма», «Трембіта», «Журавлі» та ін. Л. Лепкий оприлюднює вірші, оповідання, фейлетони, нариси з історії січового стрілецтва, мемуари, драматичні твори. У серії «Домашня бібліотека» побачили світ його п’єса для дітей про січових стрільців «Сон Івасика» (1922), водевіль «Після равту» (1921). У 1920 р. Л. Лепкий разом з групок» письменників, композиторів та артистів організував театр розважального жанру «Співомовки», в якому розігрувалися п’єски сатирично-політичного спрямування. Згодом письменник разом з Романом Купчинським створив ляльковий сатиричний театр «Вертеп наших днів», дійовими особами п’єс були постійні герої — три царі В. Вишиваний, П. Скоропадський, Й. Сталін, а також легендарний комедійний персонаж Іван Цяпка. Для цього театру Л. Лепкий створив п’єску «Сталін і Мишуга», «Різдвяний вертеп».

Поет долучився до молодіжного мистецького руху, належав до літературного угруповання «Богема». З Василем Бобринським і Мирославом Ірчаном співпрацював із музичним видавництвом «Сурма», редагував журнали «Будяк», «Комар», «Жорна», сатиричний журнал «Зиз», в якому подавав свої дотепні карикатури. Водночас письменник пише публіцистичні статті. У 30-ті роки Лев Лепкий був членом правління Товариства письменників і журналістів імені І. Франка. З початком Другої світової війни у вересні 1939 р. поет разом з родиною переїжджає до Кракова, в якому 1940 р. видає збірник «Сто сорок пісень».

Після війни 1949 р. письменник емігрував до США. де відновив видавництво «Червона калина», активно оприлюднював в україномовних часописах свої твори. Помер Лев Лепкий 28 жовтня 1971 р.

Американська газета «Свобода» в некролозі писала «Із смертю Лева Лекого... зійшла з цього світу колоритна постать вояка-кавалериста, композитора і поета, журналіста-редактора, великого патріота-державника, людини глибокої товариської культури і доброго серця».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.