Українська література - Літературознавство - Критика Том 1 - Дмитро Павличко 2007

На заклик Тараса

Дорогі могильовчани та могильовчанки! Шановні представники влади та культурного товариства українців «Дніпро»! Від імені української творчої інтелігенції і, хай буде дозволено мені сказати — від імені українського народу в Україні і за її межами сущого вітаю вас і складаю вам братню подяку за вшанування пророка української державності і свободи Тараса Шевченка.

Пам’ятник Тарасу Шевченкові у Могильові — спільна програма і спільна праця білорусів та українців. Білоруська сторона запропонувала ідею будівництва пам’ятника, а українська підтримала не просто морально, а фінансово, по-господарськи. Висловлюючи подяку за пам’ятник білоруській громадськості та владі Могильовщини, хочу висловити вдячність насамперед Анатолію Івановичу Повзику, президентові Гірничо-видобувного і каменеобробного комбінату «Біличі» (Київ) та почесному консулові Білорусі в Україні Сергієві Григоровичу Кияниченку. Це вони збудували пам’ятник. Належиться вдячність українському скульптору Віктору Сухенку, Ірині Буреніній, білоруському архітектору, за їхню творчу працю.

Особливу подяку прошу прийняти Батуру Бориса Васильовича, Голову Могильовського облвиконкому, та Шорикова Віктора Івановича, Голову Могильовського міськвиконкому.

За межами України немає в світі другої землі, крім Білорусі, де стоятимуть однині аж чотири пам’ятники нашому Кобзареві. Могильов приписується сьогодні до Мінська, Бреста й Гомеля, до Вашингтона й Нью-Йорка, до Москви й Петербурга, до Варшави, до Парижа й Тулузи, до столиці Індії Делі і столиці Словаччини Братислави, до канадських міст Торонто, Вінніпега й Палермо, до Алма-Ати, Ашхабада й Буенос- Айреса, до Форту-Шевченка над Аральським морем і до всіх українських міст, де стоять монументи й погруддя Шевченка. А таких міст — сотні.

Могильов з Києвом поєднує Дніпро, а віднині пов’язуватиме ще й енергія Тарасового слова, яка згуртовує не лише міста, а й народи, що мають багато спільного у своїй історії та боротьбі за свою державницьку незалежність.

Могильов із Шевченком поєднаний дорогою молодого Тараса з Моринець до Вільнюса, а шлях цей, ми добре знаємо, окроплений кров’ю кріпаків, сльозою майбутнього поета, який саме тут прощався із Дніпром.

Трохи більше як чотириста років тому Северин Наливайко зі своїми козацькими сотнями визволяв Могильов та його околиці від польсько-шляхетського поневолення. На білоруській землі народився й виховувався найосвіченіший гетьман України Пилип Орлик, автор першої української і першої в світі демократичної конституції, створеної 1710 р., за сто років до появи перших хартій свободи в Європі та Америці.

На білоруській землі Леся Українка написала одну з найкращих своїх поем «Одержима».

Не знаю жодного видатного білоруського письменника, який би не вчитувався у твори Тараса Шевченка і не аналізував його творчість. Максим Богданович, Янка Купала, Якуб Колас — називаю тільки великих білоруських поетів — знайомились з творами Шевченка, як про це говорив геніальний автор вірша «А хто там іде», «не з книг, а від народу ще дітьми».

Творчість Шевченка мала вплив на розвиток білоруської літератури, на її демократичний, соціально- і національно-визвольний характер. Але й білоруська література мала вплив на поезію Шевченка. Літературознавці відкрили ще в XIX ст. цікавий факт: Тарас Григорович переспівав у своєму вірші «Подражаніє Едуарду Сові» твір білоруського етнографа, польського поета Яна Чечота «Ej posadze ja przy chatce», який у Шевченка точнісінько так же починається «Посаджу коло хатини».

Про Тараса Шевченка як про вчителя не тільки української, а й білоруської нації писало нове покоління ваших письменників, духовна еліта вашого народу. Хочу тут згадати творчість моїх друзів Янки Бриля, Василя Викова, Ніла Гілевича, Генадзя Буравкіна, Ригора Барадуліна, Янки Сіпакова, Анатоля Вярцінського, Василя Зуйонка, яка в українсько-білоруських літературних і національних взаєминах має першорядне значення.

Ще дуже молоденький Янка Купала 1909 р. заклав у Білорусії цю прекрасну традицію. Він писав:

О, слауны украінча, сын верны народа!

Ты роднаго слова у сабе не глушыв,

Цярпеу і вучыу, як цярпець у нягодах,

Аж сын твой паняу чаго ты яго учыу!

Це правда. Український народ сприйняв науку Тараса Шевченка. Центральна думка її:

В своїй хаті своя правда,

І сила, і воля!

Цей заклик Шевченка чули білоруси. Вони разом з нами зрозуміли, що національна свобода — це шлях до соціальної справедливості.

Тепер, здобувши свою державну самостійність, білоруси та українці ще більше поріднилися, бо ж однакові мрії та устремління в нових умовах мають обидва народи. Між нашими урядами виникають непорозуміння, але вони є тимчасовими, бо одні уряди замінюються іншими, а народи вічні. Я вірю в те, що білоруси та українці збережуть під благословенням Шевченка свою слов’янську та історичну єдність, а в демократичній Європі український та білоруський народи будуть разом, адже без них наш континент не може бути повноцінним згуртуванням вільних націй.

Нещодавно я видав книжку «Сонети». Є в ній мої поезії цього жанру, але є й переклади з творів європейських майстрів. Поруч із Шекспіром, Бодлером, Гвєздославом стоїть ім’я Янки Купали. Тут надруковані у моїх перекладах всі його сонети. Останній з них я вибрав, щоб тут його прочитати, щоб ви почули, як звучить Янка Купала українською мовою.

¹ Виступ у Могильові під час відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку 18 серпня 2005 р. «Літературна Україна». — 2005. — 1 вересня. — С. 2.