Українська література - статті та реферати

Особливості так званого «лівого» роману: поетика, композиція, естетика. Втілення цих рис у романі «Голяндія» Д.Бузька

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Про «лівий» роман - теоретик футуризму М. Ланський: «Мистецькі формації, що стояли чи стоять хоч на крок попереду всіх інших, завжди приймали назву «лівих». Тому й справжній роман мусить народитися серед художників цих формацій. Тому й роман цей буде «лівий роман». «Новий» тип роману в авангардистів. Термін українська література кінця 20-х років тільки готується до появи романів, адже для створення якісної епопеї, «вартої своїх тем». Характерні ознаки - розкриття предметного змісту через стислу жанрову форму.

Авангардна преса 1930 року «Голяндія» Д. Бузька, «Інтелігент» Л. Скрипника, «Двері в день» та «Жанна батальйонерка» Ґео Шкурупія. Та масовим у національній літературі «лівий» роман не став. На рівні руху композиції художнього твору зміни насамперед торкалися відмови від «героя» та заміни його постаттю спостерігача. Функціональна настанова - показ життя не села, а міста! Композиція «лівого» роману складалася із кількох новел, що давало змогу письменнику охопити та всебічно олітературити будь-який факт із тодішньої реалії. Новий роман мав позбутися класичного сюжету.

Натомість структура твору повинна залежати не від випадку. Тема творів пов’язувалась із тодішньою дійсністю. Заразом критик заперечував поняття «психологічного реалізму», яке, на його думку, не відображало дійсність. Вигадка, настанова на психологію, фальшивий естетизм, наслідування заперечувались як такі.

Загальний «неуспіх «лівого» роману» — недостатній практичний підхід футуристів до розуміння «новаторського», поняття, що синтезувало «художнє відкриття реальності (змісту) і форми», риса - усі події автори розгортали навколо одного персонажа, настанова авторів на відтворення реальних подій.

Роман «Голяндія» (1929) засвідчив літературно-естетичне шукання й експериментаторство у галузі форми й змісту. У творі відображено створення перших комун, акцентується увага на персонажах, що опиняються у нових реаліях. Разом із тим автор порушує актуальні теми художньої творчості, теорії літератури. Публіцистичність твору - надмірність дрібниць та деталей, які в художньому просторі роману позбавлені значення. Схожий на бульварний роман, а загалом носить вигляд репортажу. Основні проблеми - відображення особливостей господарювання комуни «Чайка». Тематичне спрямування — відображення будівництва радянської дійсності. Тяжка і для підготовленого читача абсолютно незрозуміла форма, що призводять до різних вражень від твору. Композиція - автор боїться бути несприйнятим, тому ризикує з’явитися на сторінках власного твору в різних іпостасях: фіктивний розповідач(розповідь ведеться від першої особи), дистанціюючись від тексту маскою умовності: «Але ж я мушу зауважити, що я — не я. Я — вітер. Мінливий і непевний. Погано це, але — що ж зробиш? — я такий. І, признаюся, кілька разів я, справжній я — намагався почати цю повість чи роман. І кожний раз у мене мінялися погляди».

Специфічна композиційно-наративна структура «Голяндії» - авторські характеристики, зауваження й коментарі щодо способів фабули, історії життя героїв, характеру сюжетних варіацій, фіксується увага читача на умовності художньої реальності. У межах артикульованої фабульної лінії, яка торкається проблем колективізації, автор репрезентує гротескну хроніку життя й діяльності сокільчанської комуни «Чайка». У виразно сатиричному ключі осмислює «методи» роботи та «форми» дозвілля сільської комуни, вбачаючи в ній «стиль рідної стріхи», пародіює парадоксальну — на основі «вільного кохання» — модель формування сімейних стосунків, у скептично- іронічній тональності аналізує специфіку «вирішення» серед комунарів статевої проблеми тощо.

Антагонізм міста і села! Місто - образ мрії про майбутнє щасливе життя.

В архітектоніку роману органічно входять численні верифікаційні компоненти (коментарі, пояснення, обгрунтування, міркування) з іронічною домінантою, у яких автор перманентно демонструє можливості текстуальних трансформацій. Увага автора-розповідача в «Голяндії» сфокусована на рецептивний потенціал «наївного» (= некомпетентного) читача, зорієнтованого на традиційні емоційно-чуттєві стереотипи сприйняття художнього твору. Автор грається з читачем: інтригує, моделює певні сподівання, формує конкретні асоціації, програмує можливу реакцію на твір.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.