Українська література - статті та реферати

Ранній (романтичний) період та період «трьох літ» у творчості Тараса Шевченка

1.1. Феноменальність особистості Тараса Григоровича Шевченка

виявляється в його різнобічній обдарованості (малярство та поезія), високих інтелектуальних здібностях (пам'ять, здатність до самоосвіти, швидке завоювання авторитету у вищих аристократичних колах), у непересічному світовідчутті, за допомогою якого він був здатен виражати глибини народного духу в слові. При цьому особистість митця не позбавлена суперечностей, про що свідчить відмінність її реалізації в поетичній творчості (екстатична афективність, візійність художнього мислення, викривальний пафос, самоототожнення з народом в іпостасях Кобзаря, Юродивого, Пророка) та в повсякденному житті письменника ‑ автора щоденника, російськомовної прози, епістолярію (розсудливий мислитель, знавець світового мистецтва, світська особа).

Початок творчості Т. Шевченка припадає на петербурзький період його життя (приблизно з 1834 ‑ 1835 рр.), хоча з ранніх творів збереглася лише балада «Причинна» (1837). Вісім його творів увійшли до «Кобзаря» (1840), у якому презентовано магістральні теми його творчості: пророча роль поета та поетового слова в суспільстві; тяжка жіноча доля в проекції на трагедію України; протиставлення історичної слави українців у минулому їх ганебній теперішності.

1.2. Романтичний характер творчості Т. Шевченка

Романтичний характер творчості Т. Шевченка, особливо раннього періоду (1837 — 1843), виявляється в авторській модифікації фольклорної поетики (ритміка, образність, тропіка, мотиви й сюжети), заглибленні в історичне минуле України, інтерпретоване в міфологічному ключі, у зверненні до романтичного жанру балади з її казково-фантастичними елементами. Поряд із цим митець реалістичними засобами викриває у своїх творах соціальну несправедливість та екзистенційну невлаштованість буття, у якому панує фатум («Катерина» та ін. поеми). Вершиною раннього періоду творчості Шевченка є героїко-історична епопея «Гайдамаки» (1841). Драматургія Кобзаря представлена історично-побутовою драмою «Назар Стодоля» (1843), що за стилем продовжує традиції української драматургії І пол. ХІХ ст.

1.3. Період «трьох літ» (1843 — 1846)

Період «трьох літ» (1843 — 1846) визначається розквітом поетичного генія Шевченка, стимульованим його поїздками в Україну. До скомпонованої ним нової збірки «Три літа» увійшли поеми «Кавказ», «Єретик», «Великий льох», «Наймичка», «Сліпий» («Невольник»), «Відьма», «І мертвим, і живим...», «Заповіт» та ін. (усього 23 твори), у яких увиразнюються задекларовані в «Кобзарі» 1840 р. теми, особливо тема втрати Україною своєї національної сутності, історичної пам'яті, культурної самобутності в результаті імперської політики, що набуває соціальної гостроти, сатирично-гротескового звучання. У поемі «Сон» («У всякого своя доля») послідовно розгортаються картини розтерзаної України, сибірської каторги, Петербурга. Остання — найбільш політично гостра, бо викриває загарбницьку щодо України політику Російської імперії, остаточну руйнацію її державності, нищення козацтва. Імперська ненажерливість, лицемірство й антигуманність — об’єкт саркастично-викривальної за пафосом поеми «Кавказ». У творі «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Україні моє дружнєє посланіє» актуалізовано проблему національного безпам’ятства й деградації, що виявляється в занепаді національної освіти, культури, мови, які заміняються на імперські внаслідок комплексу меншовартості. Візійний, містично-пророчий характер має поема-містерія «Великий льох», де в художній формі закодовано ідею про істинну сутність української душі, на яку чинить замах Російська імперія. Злий рок України, уособлений в образі ворони, спричинив нищення козацтва як останнього оплоту української незалежності. Образи трьох лірників-калік символізують здеградовану українську націю, яка ладна проміняти на мідяки власну історію, славу своїх нащадків, бо вже забула їхній смисл і ціну. Ключовий образ великого льоху — символ схованого до часу, збереженого народного духу, який, попри імперську навалу, відродиться у вільній Україні — «…і помоляться на волі невольничі діти!».