Українська література - статті та реферати

Сюжетно-композицiйнi особливостi повiстi Г. Квітки «Конотопська вiдьма»

Всі публікації щодо:
Квітка-Основ’яненко Григорій

За композицією — найскладніший твір Квітки українською мовою. Сюжет становить складну інтригу з фантастичними епізодами, з переплетінням сюжетних ліній, чого не спостерігаємо в інших творах. Повість складається з чотирнадцяти розділів, кожен з яких починається постійним рефреном:

1. Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, у новiй свiтлицi, що вiдгородив вiд противної хати, конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха.

2. Смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже знаємо...

3. Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, та вже не в свiтлицi, а у великiй хатi, конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, вернувшись пiсля огляду козацької сотнi.

4. Смутно i невесело було раз уранцi у славному сотенному мiстечковi Конотопi.

5. Смутний i невеселий, надувшись, як той iндик перед iндичками, хваброї Конотопської сотнi пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, iде до конотопського ставка.

6. Смутна i невесела ходила по своїй хатi, проводивши когось вiд себе i зачинивши дверi, конотопська вiдьма Явдоха Зубиха пiсля прочуханки, що їй дали край ставка при усiй громадi за чаклування.

Рефрен застосований у різних ситуаціях до Забрьохи 8 разів, до Олени 3 рази, до Зубихи й Халявського по 1 разові. У четвертому розділі йдеться про місто Конотоп. У кожному розділі подається ніби несподівана, не підготована попереднім викладом ситуація, і через це щоразу треба повертатися до минулого, щоб пояснити, які події допровадили до такої ситуації.

В «Конотопській відьмі» віру вання людей у нечисту силу, їхні уявлення і вигадки про відьом використовуються для розкриття невігластва представників панівних верств (Забрьоха, Пістряк), їх соціяльної ворожості народові. За переважаючими стильовими принципами зображення героїв і колізій «Конотопська відьма» як жанровий різновид — повість бурлескно-сатирична. У створенні образу Пістряка відчувається досвід інтермедійного дяка-пиворіза: пристрасть до чарки, бідність, ласість до частувань, напускна вченість, туманна, багатомовність канцелярського стилю, аморальність. Для типізації мови автор користується церковною і канцелярською лексикою, просторіччями, народними фразеологізмами.