Українська література - статті та реферати

Мотиви лірики Бориса Грінченка

Основні теми лірики Б. Грінченка — трагедія рідного краю («Минуле»); становище в селах, що живуть з сльозами («Весна»); зображення сирітства («Шматок хліба»); зображення безталанної жіночої долі («Удові»); присвята борцям за волю («Марусі Вітровій» — мучениці, що спалила сама себе у Петропавлівський тюрмі у Петербурзі)

Громадянська лірика поета «Вірші»; «Смутні картини»; «Ворогам»; «Хлібороб»; «Весняні сонети»; Приходить час»; «Друзям»; «Марусі Вітровій…»; «До народу».

Провідне місце в кожній збірці Грінченка належить громадській ліриці. Поет розкриває сумні картини підневільного життя народу, уболіває за його долю. Цілий ряд поезій Грінченка побудовано за принципом конфліктного протистояння: почуття, вільна творчість — і вимоги розуму, громадянського обов'язку. І все ж мотиви лірики Грінченка патріотичні, соціальні. Розвиток літератури письменник неодмінно зівставляв із завданнями соціального і національного визволення народу, у досягненні чого покликане було відіграти значну роль — як трибуна, як мобілізуюча сила — і художнє слово. Не може бути, підкреслював Б. Грінченко, вищої та почеснішої мети для письменника, ніж ця, неможливий якийсь інший напрям, на якому його творчість ще повніше виправдала б своє призначення.

Тема боротьби й віри в перемогу трудящих була провідною в ліриці Грінченка на різних етапах його творчості і весь час набувала глибшого ідейного змісту.

А коли в політичному житті країни намітилося нове революційне піднесення, Грінченко в 1903 році пише вірш «Приходить час», в якому ставить питання про місце громадянина в суспільному житті.