Українська література - статті та реферати

Колективне відвідування учнями вистави професійного театру як один їх ефективних засобів поглибленого вивчення драматичного твору

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Після відвідування вистави професійного театру учні повинні будуть виконати певні завдання або відповідати на запитання, поставлені заздалегідь. Щоб перегляд вистави не перетворилось у банальний номер з концерту, варто вчителю подбати про дидактичні завдання:

- зверніть увагу на голос того чи іншого актора, який виконує певну роль. Чи вдалося йому передати складний душевний стан, в якому опинився персонаж? Відповідь повинна бути аргументованою.

- чи таким ви уявляли Пузиря? Порівняйте зовнішність актора і зовнішність персонажа (за текстом комедії).

- виділіть ті ситуації, які, на ваш погляд, є найбільш комічними. Які ви знаєте засоби творення комічного?

Рецензії на переглянуті вистави

Написання рецензії на переглянуті вистави стало поширеною формою роботи в школі. Рецензія — складніший вид творчої роботи для учня в порівнянні з відгуком. У праці В. Сухомлинського "Серце віддаю дітям" є такі слова: "Школа є справжнім осередком культури лиш коли в ній панують 4 культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова". Любов до рідного слова неможливо сформувати чи виховати без творчості.

Рецензія і є видом творчої роботи, в якому учень критично оцінює твір, або переглянуту виставу. Доцільно в класі зачитати зразок такої рецензії тобто навчити учнів, з яких структурних елементів складається рецензія:

1. критика відомостей про виставу; кілька думок про загальне враження від вистави;

2. проаналізувати гру акторів; розкрити майстерність цієї гри;

3. дати оцінку проглянутої вистави; визначити недоліки, висловити побажання; показати власне бачення картини, дії, окремого епізоду.

У даному випадку не слід забувати, що методично виправданим є перегляд спектаклю після прочитання і роботи над текстом літературного твору.

Бо, по-перше, самостійне прочитання тексту забезпечує емоційне сприйняття і глибоке його розуміння; по-друге, формує вміння самостійно оцінювати літературний твір; по-третє, у процесі читання з’являються читацькі образи, бо ознайомлення з текстом драматичного твору відбувалося безпосередньо; в результаті перегляду спектаклю формуються зорові враження, які загальмують читацькі образи; по-четверте, більшість учнів, які подивилися спектакль, літературний твір уже не прочитають; по-п’яте, кожен театр по-своєму (навіть 2 актори не схожі між собою) інтерпретує зміст, ідею того чи іншого твору. Кожен артист (йде мова про так званий сценічний варіант), виконуючи роль, діє на учня-глядача і мимоволі нав’язує школяру своє розуміння твору (П’єса на сцені це літературний твір+акторське виконання). Учень в такому разі позбавлений можливості дійти до власного розуміння твору. Бо виходимо з того, що твір має, об’єктивний зміст, а його сприйняття об’єктивно-суб’єктивний характер.

Подібні методичні рекомендації щодо використання зорової наочності-демонстрації ілюстрацій до п’єс, фотокарток сцен, артистів, які виконують ролі.

Отож маємо різні варіанти, різні погляди.

- уявіть, що вам грати головну роль (Лучицька) у п’єсі М. Старицького "Талан". Якою має бути, на вашу думку, хода, жести, одяг Лучицької?

- виразне читання тексту, виразне читання в особах, окремих картин, сцен, які вважаємо є вагомими у розкритті основного конфлікту;

- домагаємося осягнення учнями підтексту твору, що дасть змогу учням усвідомити внутрішній зміст поведінки і вчинків персонажів;

- особливу увагу звертаймо на мову дійових осіб; не забуваймо, що мова дійових осіб драматичного твору є засобом їх індивідуалізації. Мова героя свідчить про культурний і духовний його розвиток, про характер, життєвий досвід, погляди на життя;

- виховуємо не тільки читача, виховуємо глядача, який уміє цінувати театральне мистецтво, формуємо інтерес і любов до театру, пропонуємо знайомство з театральними виставами, з фільмами, які поставлені на основі спектаклів.