Українська література - статті та реферати

Шкільний драматичний театр як активізуючий фактор успішного вивчення української літератури

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Організаційно-методичні настанови Л. Г. Шпет щодо роботи шкільного театрального самодіяльного гуртка були такі:

1. Вік гуртківців, які відвідують одну групу, має коливатися в межах трьох років. Наприклад, групи дітей 9—12, 10—13, 11—14, 12—15 років.

2. Кількість дітей у групі становить 25—30 осіб.

3. До театрального гуртка приймаються всі бажаючі: «Метою самодіяльної театральної роботи не є професіоналізація дітей або підготовка майбутніх акторів. Вона спирається на масове охоплення дітей, намагаючись зробити самодіяльний театр надбанням усіх, а не кола обраних» [12, с. 12].

4. Діяльність театрального колективу спрямована на виявлення особистості школярів саме в колективних формах творчості.

5. Головним принципом театральної роботи є «рівне» ставлення до всіх членів колективу, без виокремлення найталановитіших дітей.

6. Робота в гуртку здійснюється відповідно до інтересів та запитів дітей, проте підпорядковується головній виховній парадигмі.

7. Вся робота гуртка проводиться за календарним планом.

8. Зміст і форми тренажних та репетиційних завдань мають бути різноманітними.

9. Зміст театральної творчості школярів узгоджується зі шкільними навчальними програми: «Узгодження гурткової роботи зі шкільною значно полегшить роботу гуртка тому, що звільнить керівника від необхідності давати дітям додаткову інформацію, яку зазвичай надає школа».

10. Робота проводитися послідовно, чітко, без запізнень, зривів та зміни приміщення.

11. Репетиції вистав є самоцінним актом, основною формою роботи над роллю та образами.

12. Підготовча робота не повинна обмежуватися натаскуванням і зазубрюванням: «Саме в попередньому аналізі п’єси, окремих її частин і персонажів, у пошуках усіх внутрішніх атрибутів вистави, у творчій підготовці до неї сконцентрована можливість зробити самодіяльний дитячий театр учасником виховання» .

13. Публічні виступи гуртківців мають художнє й суспільно-політичне значення. Для дітей вони є засобом самоперевірки театральних досягнень і рівня втілення художнього задуму: «Не виносячи своєї роботи на оцінку глядачів, гурток не отримає ніякого творчого задоволення тому, що робота його обмежиться голим техніцизмом, вправами заради вправ. Показ є закономірним і нормальним завершенням роботи на одному з її етапів, без якого неможливий перехід до наступного етапу» [12, с. 16].

14. Театральна робота з дітьми має відповідати принципам наступності, послідовності і природовідповідності: «Поступове ускладнення сценічної роботи, що відбувається разом зі зростанням дитини, виявляється не лише в ускладненні тематики постановок і збільшенні обсягу роботи, а й в ускладненні сценічних і драматургічних прийомів».

Починати роботу слід з оголошення про початок діяльності театрального колективу й запису дітей. Далі необхідно провести з гуртківцями вступну бесіду, обрати бюро, яке допомагатиме впроваджувати дитяче самоврядування.

Зважаючи на те, що склад гуртківців через низку об’єктивних чинників постійно змінюється, Л. Г. Шпет пропонувала організовувати роботу циклами, дотичними шкільним навчальним чвертям. Протягом кожного циклу (2—3 місяці) вивчалася одна тема або проводився певний вид самодіяльної театральної роботи. Наприклад, перший цикл — інсценівка; другий — ляльковий театр, виконання ораторії, художнє читання; третій — ознайомлення з малими театральними формами (скетчі, частівки, декламація тощо); четвертий — п’єса. Такий розподіл, на її думку, давав змогу проводити театральну роботу в гуртку незалежно від складу його учасників.