Українська література - статті та реферати
Василь Стефаник (1871-1936)
Всі публікації щодо:
Стефаник Василь
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в селі Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщина) у заможній селянській родині.
Батько був суворий господар, не давав спуску наймитам, займатися дітьми він не мав часу. Виховувала дітей мати, жінка лагідна, добра.
Початкову освіту В. Стефаник здобув у рідному селі (1878-1880), потім вчився у Снятинській школі (1878-1883). Після її закінчення батько відвіз Василя у Коломийську гімназію. Тут юнак познайомився і подружився з Лесем Мартовичем, майбутнім соратником своєї
літературної творчості. Вдвох вони читали заборонені книжки, писали перші оповідання, вдвох були і виключені з гімназії «за політику» . Закінчувати навчання довелося в Дрогобичі.
З Дрогобича В. Стефаник спеціально їздив у Нагуєвичі, щоб познайомитися з І. Франком.
У 1892 р. письменник закінчує гімназію й записується на медичний факультет Ягеллонського університету в Кракові.
Брав активну участь у селянському русі Східної Галичини.
У 1899 р. вийшла перша збірка новел В. Стефаника «Синя книжечка». До неї увійшли новели «Стратився», «Виводили з села», «Камінний хрест», «Кленові листки», «Новина», «Палій».
У 1905 р. вийшла збірка вибраних оповідань «Моє слово».
1908 р. селяни обрали письменника послом до австрійського парламенту. Він цілком поглинений соціально-політичною діяльністю.
Наступна збірка новел вийшла через 15 років після попередньої - у 1926 р. Називалася вона «Земля».
Вся творчість В. Стефаника включає близько шістдесяти новел, більшість яких написана в перший період творчості (1897- 1902 рр.). В. Стефаник писав про себе: « Я писав тому, щоби струни душі нашого селянства так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена. Це мені вдалося... Я свою душу пустив у душу народу, і там почорнів з розпуки і слів не маю, аби-м все міг сказати, бо страшно за себе, а я ще трошки хочу жити».
Кожна новела письменника - це картина трагедії селянського життя, це згусток нервів, образності, досконалий зразок форми.