Українська література - статті та реферати

Фігури поетичного синтаксису. Інверсія та повтори

Виразності і емоційності мови письменник досягає не тільки добором відповідних слів, але й будовою речень, їх інтонацією. Особливості синтаксису зумовлені змістом твору.

Особливості синтаксису залежать від творчого задуму письменника, ставлення автора до зображуваного.

Інтонаційно-синтаксичну своєрідність в художньому творі забезпечують фігури. Стилістичні фігури бувають різних видів.

Інверсія (лат. іnversio— перестановка). При інверсії порушується прямий порядок слів у реченні. Група підмета може стояти після групи присудка. Наприклад:

«О, зубрять,

Шаленіючи з власних безсиль,

Надсухотно жахні вундеркінди!»

Або: «То дарма, що з органу, немов з обійстя,

Повели його славу у ніч конокради...»

Або: «Глупоті не зарадить

Цупкий налигач…»

Або: «І трудились в поті чола свого

Конокради і вундеркінди.»

Еліпсис, еліпс (грец. еllеірsis — опущення, недостача) — це пропуск у реченні слова чи словосполучення, яке зрозуміле з конкретної ситуації або контексту. Еліпсис надає мові лаконічності і емоційного наснаження

Недомовлені, обірвані речення називають обривом. Обриви передають хвилювання того, хто говорить: «Ave Maria. І ти — пресвята?..»

Або: Ах, пусте!..

Незакінченість, уривання речення, щоб передати схвильованість мови, називається апосіопеза (грец. aposiopesis — умовчання):

«Переглянув. Одклав на пам’ять, на схов.

Задоволений, мов розкутий.

Тільки…, ах!..»

Анаколуф (грец. anakoluthos — непослідовний) — це порушення граматичної узгодженості між словами, членами речення.

За допомогою анаколуфа можна передати хвилювання персонажа, він використовується для посилення експресії поетичної мови.

Асиндетон (грец. asyndeton — безсполучниковість) — стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв'язують окремі слова і фрази: «Закололо, занило, розтнуло, звело»

Полісиндетон (грец. polysyndeton від polys — численний і syndeton — зв'язок) — стилістична фігура, яка полягає в повторенні однакових сполучників: «І знову, і знову, і знову»

Паралелізм (грец. parallelos — той, що йде поряд) — це розгорнене зіставлення двох або кількох картинок, явищ з різних сфер життя за подібністю або аналогією:

«Проглядає прожите неквапно, незле

Ніби книгу — повчання вияв.»

Пояснення: життя порівнюється із книгою, в ній зберігаються всі перемоги і поразки.

Антитеза (грец. antithesis — протилежний) — це зворот мови, у якому протиставляються протилежні явища, поняття, людські характери:

«Ба, й осмислене, взнане

шаленство хвиль —

не на щастя,

скоріш — на лихо…»

«А освітлений, чорний — од буйних нестям —// в шанобливій,// підступній тиші…»

Для того, щоб виділити потрібне слово чи вираз, вживають повторення: «Ave Maria!..Ave Maria?»

Повторення одного й того чи близького за змістом або звучанням слова називають тавтологією (грец. tdutos — те саме і logos — слово).

Анафора (грец. anaphora — виношу на гору, виділяю) — повторення однакових звуків, слів або словосполучень на початку речення або віршового рядка, строфи. Розрізняють анафору лексичну, строфічну, синтаксичну, звукову. Наприклад: «через роки, як ліс, Через терни голчаті…»

Епіфора (грец. epiphora — перенесення, віднесення далі) — стилістична фігура, заснована на поєднанні однакових слів у кінці речень, поетичних рядків або строфи.

Поетичне кільце (грец. epistrophe — крутіння) — повторення однакових слів на початку і в кінці речення, абзаца чи строфи.

Плеоназм (грец. pleonasmos — надмірність, перебільшення) — це стилістичний зворот, який містить слова з однаковими чи близькими значеннями: тишком-нишком, пам’ятай-не забувай, буря-негода.

Парономазія (грец. para — біля, коло, рядом і оnоmаzo — називаю) — стилістична фігура, побудована на комічному зближенні співзвучних слів, різних за значенням: «суміш сумніву і підлоти», «Як болять мені болі, а завтрашні долі// чекають від мене ясного мірила»

Тавтологія — повторення однаких чи спільнокореневих слів: «Як болять мені болі»

Градація (лат. gradatio — підвищення, посилення, gradus — крок, ступінь) — це стилістична фігура, в якій кожне наступне однорідне слово означає посилення або послаблення певної якості. Є два види градації: наростаюча і спадаюча. Наростаюча вказує на поступове збільшення, наростання якості змальованого явища. Градація висхідна: «Закололо, занило, розтнуло, звело»

Ампліфікація (лат. атріфсайо — збільшення, поширення). Це стилістичний прийом, який полягає у нагромадженні синонімів, однорідних виразів, антитез, однорідних членів речення для підсилення емоційного впливу поетичної мови: «Полонило, пригнобило і повело…», «закололо, занило, розтнуло, звело»

Алюзія (лат. allusio — жарт, натяк) — натяк на загальновідомий літературний або історичний факт:

«І не знає того Іоган-Себастьян,

Як таланило пальцям

Навпомацки грати…»

Пояснення: загальновідомий факт, що Бах був сліпим.

Сентенція (лат. sententia — думка, судження) — вислів афористичного змісту: Ave Maria.

Ремінісценція (лат. reminiscencia — згадка) — відгомін у художньому творі образів, виразів, деталей, мотивів з широко відомого твору іншого автора, перегукування з ним. Запозичені слова і вирази переосмислюються, набуваючи нового змісту: Ave Maria.