Українська література - статті та реферати

Романтизм

Естетичні принципи романтизму. Романтизм в українській поезії першої половини XIX ст., його основні риси, відповідність менталітету українця. Розширення поетами-романтиками стильових тематичних і жанрових меж національної літератури. Численні переклади і переспіви українських поетів-романтиків з інших літератур: П.Гулак-Артемовський -"Твардовський" і "Рибалка"; Л. Боровиковський — "Зимовий вечір", "Маруся"; Є. Гребінка — "Полтава"; М. Шашкевич — "Краледворський рукопис".

Усна народнопоетична творчість, історія народу — основне джерело тем, образів і художньо-зображальних засобів українських поетів-романтиків: від стилізації до нової якості, Поява нових поетичних жанрів: балада, пісня-романс, дума, медитація, ліро-епічна поема. "Харківська школа романтиків", гурток І. Срезневського, його роль у розвитку українського романтизму, історично зумовлена спроба містифікації дум.

Концептуальні параметри міфологічної школи (М. Максимович, О. Бодянський, М. Костомаров, Я. Вагилевич, П. Куліш, пізніше - О. Потебня).

Своєрідність Київської школи романтиків, розширення жанрово-стильових можливостей романтизму у творчості Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша та ін., концептуалізація естетичної моделі, поглиблення історизму поетичного мислення, перехід від ідеалізованого козакофільства до увиразнення націотворчої програми, сформульованої у "Книзі битія українського народу" як основної платформи Кирило-Мефодіївського братства, вихід на перспективу пробудженої національної свідомості. Романтично-просвітницька концепція. Репресивна реакція Російської імперії на дії київських романтиків. Жанрово-стильовий синкретизм романтизму у 50-60-і роки, поєднання в ньому сентиментальних та реалістичних компонентів.

Творчість Левка Боровиковського (1806-1889). Літературна діяльність Л. Боровиковського як першого поета-романтика кінця 20-х-початку 30-х рр. Тематика балад, використання народнопісенних мотивів та романтичних засобів при використанні мандрівних сюжетів (балада "Маруся"), Оригінальні балади: "Молодиця", "Бандурист", "Чарівниця", "Вивідка". Художні особливості. Ліричні поезії ("Козак", "Розставання"). Збірка "Байки й прибаютки Левка Боровиковського" (1852), риси дидактичного реалізму. Структура байки Л.Боровиковського — віршовані анекдоти, сценки, епіграми, ремінісценсії з польського поета-байкаря І. Красіцького. Морально-етичні проблеми в байках, відсутність гострої сатири, влучна гумористична фраза, барвистість мови.

Творчість Миколи Костомарова (1817-1885). Віршовані збірки М. Костомарова (Ієремії Галки): "Українські балади" (1839) та "Вітка" (1840). Фольклорні теми (балада "Брат з сестрою"), мотиви із давніх літописів ("Співець Митуса"), звернення до громадянської лірики ("На добраніч", "Пан Шульпіка"), заклик до єднання народів ("Діти слави, діти слави!"). Риси індивідуального стилю поета (збагачення поезії новими мотивами, деякі спроби нових розмірів, ритмів). Драматичні твори ("Сава Чалий". "Переяславська ніч") — перша спроба в новій українській драматургії змалювати історичні події. Історичні драми російською мовою ("Кремуций Корд"). Роль цих творів у розвитку драматургії на історичну тематику, зокрема появи історико-романтичної трагедії Т. Шевченка "Никита Гайдай" (1841) та історико-побутової драми "Назар Стодоля" (1843) Роздуми над драмою українського менталітету в повісті "Чернігівка". Фольклоризований тип "Казці про дівчину-семилітку", "Торбі", "Ловах". Історична белетристика М. Костомарова російською мовою ("Сын", "Холоп"), просвітницько-дидактичне спрямування повісті "Сорок лет". Діяльність М. Костомарова як фольклориста, літературознавця та етнолога. Його вплив на формування народницької ідеології.

Творчість Амвросія Метлинського (1814 —1870) Амвросій Могила — представник романтизму (збірка поезій "Думи і пісні та ще дещо"). Мотиви поезії: туга за минулим, меланхолійні мрії про повернення старовини козацької, відсутність життєвих перспектив (балади "Степ", "Кладовище", "Козача смерть", "Смерть бандуриста", "Підземна церква" та ін.). Сентиментальні мотиви ("Старець", "Рідна мова"). Переклади Метлинського з польської, чеської, сербської та німецької поезії, їх значення. Заслуга А. Метлинського як організатора та видавця "Южного русского сборника" (1848) та збірника "Народные южнорусские песни" (1854). Царефільська версифікація А. Метлинського ("Пожар Москви", "Самотні співці", "До вас"). Зразки дидактичного ("Ніч", "Перекотиполе") та побутового ("Старець") віршування.

Пісенна романтична лірика. Освоєння пісенного жанру, звертання до народно-поетичних образів — характерні риси представників романтично-пісенної лірики (С. Писаревський та ін.)

Нова література на західноукраїнських землях. Основні тенденції розвитку романтизму на західноукраїнських землях. Суспільно-економічна і духовна ситуація на поневолених австрійською монархією західноукраїнських землях. Національне пробудження в Галичині в 30-50 роках ХІХ століття. Преромантичні віяння: інтерес до історії, етнографії, фольклору «руського» та інших слов’янських народів. Демократичне громадсько-культурне угрупування «Руська трійця», просвітительсько-романтичний характер його діяльності. Історична концепція «Руської трійці». Альманах «Русалка Дністровая … прорив чуття людського серед загального затупіння та одичіння» (І. Франко). Ідея всеслов’янської єдності на сторінках оригінальних та перекладних творів альманаху. Жанрово-стильова палітра української романтичної поезії (балада, лірична пісня, елегія, медитація, сонет). Ліризація теми, суб’єктивізація мотивів як основна атрибутивна риса романтичної поезії. Медитативно-елегійна тональність Івана Вагилевича (1811-1866): легендарно-історична поема "Мадей", романтична балада "Жулин і Купина", польськомовні вірші ("Розпач", "Спомин" та ін.). Притчево-алегоричні вірші Я. Головацького (1814-1888) ("Весна"), стилізація народної балади ("Три віночки"), віршовані декларації.

Творчість Маркіяна Шашкевича (1811—1843) Маркіян Шашкевич — чільна постать "Руської трійці" як культурологічного явища в українській історії. Статті М. Шашкевича про мову і літературу — "Азбука і абецадло", передмова до альманаха "Русалка Дністровая».

Поетична творчість. Основні мотиви: уславлення героїчних подвигів українського народу в боротьбі проти польської шляхти ("О Наливайку", "Хмельницького обступленіє Львова"), заклик до праці для піднесення рідної культури ("Другові", "Руська мати їх родила", "Побратимові"), проголошення єдності Західної і Східної України. Пейзажна та інтимна лірика ("Веснівка", "Підлиссє"). Пісенно-романсовий характер інтимної лірики, використання стилістики народної пісні. Оповідання-казка "Олена" — перший прозовий твір на західноукраїнських землях. Значення перекладів М. Шашкевича (сербських, чеських, польських поетів). Творчі пошуки в галузі перекладу.

Творчість Тараса Шевченка (1814-1861). Широта і різноманітність (ідейно-тематична та жанрова) спадщини — поезія, драматургія, проза, критика. Т. Шевченко - художник, перший академік тогочасної Росії на теренах офорту. Світова велич Т. Шевченка. Шевченкознавство як галузь науки в українській літературі.

Рання творчість (1837-1846). "Кобзар" Т. Шевченка 1840 р., його оцінка критиками. Основні мотиви ранньої поезії. Тема ролі поета в житті народу та пошуків іманентної сутності таланту ("Думи", "Перебендя", "На вічну пам'ять Котляревському", "До Основ'яненка"), туга за батьківщиною та її уярмленим народом, образи героїчного минулого України. Особливості "жіночої лірики" у творчому доробку поета. Романтичні балади фольклорного походження ("Причинна", "Тополя", "Утоплена"). Соціально-побутова поема "Катерина", її порівняння з однойменною картиною Т. Шевченка. Романтизація національної героїчної епіки ("Іван Підкова", "Гамалія").

Історичні поеми Т. Шевченка. Романтична інтерпретація української минувшини у поемі Т. Шевченка "Гайдамаки" (1841). Джерела поеми — народні легенди, історичні матеріали; полеміка Т. Шевченка з польською та російською літературою про гайдамацький рух. Трактування гайдамаччини і зв'язок із сучасністю. Жанрові особливості поеми. Мовно-стильові риси поеми "Гайдамаки", ритмічна розмаїтість, яскрава мовна образність. "Гайдамаки" в тогочасній критиці.

Драматургія Т. Шевченка. Романтична трагедія "Никита Гайдай" та соціально-побутова драма "Назар Стодоля". Традиції і новаторство Т.Шевченка у цьому жанрі.

Життя і творчість періоду "трьох літ" (1843-1845). Поїздка Т. Шевченка в Україну, знайомство з літературним середовищем, учасниками Кирило-Мефодіївського товариства, позиція Т. Шевченка щодо товариства. Лірика 1843-1845 рр., громадянські мотиви, образ сім'ї "вольної, нової". Культура вірша, жанрове багатство. Рукописна збірка "Три літа". Сатира Т. Шевченка цього часу, тематичне багатство сатиричних поем — викриття закомплексованості малоросійства (послання "І мертвим, і живим..."), деспотичного ладу ("Сон"). Літературні аналогії сну. Засудження Т. Шевченком колоніальної політики Росії в інвективі "Кавказ".

Спроба переоцінки національної історії з погляду об'єктивного історизму, захист її від тенденційних перекручень ("Розрита могила", "Чигрине, Чигрине", "Холодний Яр"), містеріальний дискурс поеми "Великий льох": трактування трагічної долі України.

Побутові поеми Т. Шевченка ("Сова", "Наймичка"). Образ матері в поезії Т. Шевченка. Поеми, написані російською мовою ("Слепая", Тризна"), та їх зв'язок з ліро-епічними творами епохи романтизму.

Творчість періоду заслання (1847-1857). Цикл поезій "В казематі". Мотиви інтимної лірики, громадянські мотиви ("Коса", "Рано-вранці новобранці..."). Національні мотиви ("Не спалося,— а ніч, як море", "Мені однаково, чи буду..."). нескореності періоду заслання "І виріс я на чужині", "А нумо знову віршувать", "Неначе степом чумаки", "Лічу в неволі дні і ночі" та ін. Різномаїття змісту і форми лірики. Стилізація народних пісень. Поеми з антикріпосницькими настроями - "Царі, "Старенька сестро Аполлона...", "Княжна", "Марина", "Варнак та ін. Балади морально-етичного спрямування: «Титарівна», «У тієї Катерини", "Коло гаю, в чистім полі". Автобіографічні мотиви у ліриці цього періоду. Казахські мотиви.

Останні роки життя й поетичної творчості (1857- 1861). Повернення Т. Шевченка до Петербурга. Поеми Т. Шевченка "Неофіти", "Марія", "Юродивий". Використання поетом біблійних тем і образів. Сподівання Т. Шевченка на гуманістичне майбутнє ("Ісайя". Глава 35). Соціально-філософська поема "Марія". Інтимні вірші цього періоду — "Ликері" «Барвінок цвів і зеленів", "Минули літа молодії". Триптих «Доля», "Муза", "Слава" — кредо поета. Художні особливості останнього періоду. Видання "Кобзаря" 1860 р.

Російськомовна проза. Сюжети і образи в прозових творах: доля тогочасного кріпака-інтелігента ("Художник", "Музикант"), доля жінки ("Наймичка", "Капітанша"), типи поміщиків ("Близнецы"), проблема вродженого аристократизму ("Варнак") та ін. Автобіографізм повістей, особливості художньої форми, мови і стилю. Російськомовні повісті Т. Шевченка в оцінці критики.

Публіцистичний характер автобіографії. "Журнал" Т. Шевченка як зразок мемуарно-публіцистичної прози. Суспільно-політичні, філософські та літературно-естетичні погляди поета. Переклади творів Т. Шевченка на мови народів світу. Органічне поєднання поетичних та малярських нахилів Т. Шевченка.