Українська література - статті та реферати

Проблематика поеми Лесі Українки «Давня казка»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Мотив весни, весняної сили відіграє велику роль у творчості письменників другої половини 19 століття, зокрема, Івана Франка, Павла Грабовського, Лесі Українки.

У поезіях Лесі Українки образ весни співвідноситься з мотивами надії, мрії, щастя.

У збірці «Думи і мрії» у циклі «Мелодії» мотив весни розкриває прагнення ліричної героїні до постійного оновлення, її здатність боротися зі смутком та зневірою. Це такі поезії: «Знов весна і знов надії», «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати», «Перемога, «Давня весна». У цих поезіях, як і у всьому циклі, простежується протистояння між смутними думами і світлими мріями. Саме весна виступає символом світлої мрії. Показовим із цієї позиції є вірш із циклу «Мелодії» «Давня весна». Лірична героїня поезії зберігає у душі найкращі спогади про «давню весну». У творі змальовано чудові картини оновлення в природі, щоб таким чином посилити контраст між весняною радістю і смутком головної героїні: «Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотня…»

Хвороба ніби бере верх над оптимізмом героїні: «Мене забула радісна весна», - вважає вона.

Однак під впливом весняного оновлення:турботлива весна лагідно огортає зневірену душу, у тісну хатину до хворої зазирає зелене листя, білі квіти яблуні, долинають пісні птахів у душі головної героїні відбувається емоційне піднесення. Весна повертає героїню до життя, пробуджує прагнення жити. Вона стає життєдайним дарунком:

Моя душа ніколи не забуде,

Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде.