Українська література - статті та реферати
Улас Самчук (1905-1987)
Всі публікації щодо:
Самчук Улас
Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 р. в селі Дермань (тепер Рівненська область) у досить заможній селянській родині.
Навчався в народній школі в с. Телявці і Крем'янецькій приватній гімназії.
Уже в роки еміграції деякий час навчався у Бреславському університеті та Українському вільному університеті у Празі.
У 1928 році був призваний до польського війська, потім дезертирував до Німеччини.
Ще під час навчання у гімназії опублікував у варшавському часописі оповідання «На старих стежках» (1926 р.). Потім друкувався у виданнях «Літературно-наукового вісника» у Львові, чернівецькому журналі «Самостійна думка» та берлінському журналі «Розбудова нації».
1932 р. написана повість «Кулак», у якій письменник підносить проблему селянина.
Але, мабуть, першим справжнім досягненням прозаїка стала повість «Марія», у якій описувалися страшні голодні 1932-33 роки в Україні.
У 1936 р. Самчук закінчує роман «Гори говорять», присвячений боротьбі закарпатських українців за незалежність.
Протягом 1941-1944 рр. жив в Україні, редагував рівненську газету «Волинь».
1944 р. знову приїздить до Німеччини, де займається згуртуванням письменницьких сил еміграції.
1948 р. Улас Самчук переїздить до Торонто. У роки еміграції виходить кілька його книжок: «Морозів хутір» (1948 р.), «Юність Василя Шевченка» (1946 р.), «На білому коні» (1955 р.), «Чого не гоїть огонь» (1959 р.), «Втеча до себе» (1953-1982 рр.), «На коні вороному» (1975 р.), «Плянета Ді-Пі» (1979 р.).
У 1980 р. виходить роман «Слідами піонерів».
Улас Самчук помер 9 липня 1987 р. у Торонто.