Українська література - статті та реферати

Конотації фітонімів у творах Т. Шевченка

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Щуцький Д.О.

Важливим аспектом пізнання національних мовних особливостей творів Т. Шевченка є лексичні конотації. Ці додаткові смислові відтінки слугують персоніфікацією поетичних образів, стають носіями певних думок та ідей Кобзаря. Від початку свого існування людство живе в рослинному світі, тому слова, що позначають його (фітоніми), мають високий ступінь асоціативно-аналогового відображення у свідомості народу. Фітоніми у творах поета отримують полісемічне прочитання та зводяться до рівня архетипу. Це зумовило мету нашого дослідження — дослідити особливості використання фітонімічних символів у творах Т. Шевченка.

У слов'ян-язичників було поширеним уявлення про рослини як живих істот. Поетизація дерев, рослинного світу несе народнопоетичний колорит у поетичних рядках Кобзаря. У фітонімі «калина» реалізується конотема «молодість», «дівоча чистота й краса», «вірність» [2]:

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина («Тече вода з-під явора») [4, с. 366].

У позитивній конотації калини часто реалізуються трагічні мотиви. У наступному уривку червона калина символізує горе молодої дівчини, що помирає, не дочекавшись коханого.

Три явори посадила

Сестра при долині…

А дівчина заручена —

Червону калину («В казематі») [4, с. 11].

Конотації відображають властивості, притаманні національному характеру носіїв мови, особливості ментальності, життєві поради тощо, які ніби стисло відображає народна мудрість [1, с. 171]. В українській народнопоетичній творчості основними компонентами символічного значення верби є «засмучена жінка, дівчина», «вдівство» [2]. У Т. Шевченка цей образ набуває такого ж символічного значення. Це яскраво зображено за допомогою такого паралелізму:

На вгороді коло броду

Верба похилилась.

Зажурилась чорнобрива,

Тяжко зажурилась («На вгороді коло броду») [4, с. 152]. У цьому уривку семантико-синтаксичний паралелізм ужитий для зіставлення ситуації на основі не просто паралельних дій, а таких ознак, між якими виникають синонімічні відношення. Дієслова «похилилась», «зажурилась» одного семантичного плану — висловлюють смуток, журбу дівчини, а тому семантична цілісність ліричної строфи створюється завдяки взаємодії ситуації «верба похилилась — чорнобрива зажурилась».

Конотеми «чистота», «цнотливість», «непорочна краса» [2] актуалізуються через фітонім лілеї в однойменній баладі поета:

А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг, білим!...

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю-снігоцвітом … («Лілея») [3, с. 373]. У наведеному уривку особливо яскравим художнім засобом наділена іменникова прикладка-епітет, що завершує змалювання дівочої краси.

У давньоукраїнській міфології тополя виступає образом-тотемом. В основі образу лежать уявлення про можливість перетворення дівчини в тополю. Цей мотив неодноразово використовувався в народній поезії, зокрема й у поемі Т. Шевченка «Тополя». Слід зазначити, що тополя є найулюбленішим і найуживанішим фітонімом у творчості Кобзаря. У поета тополя є символом привабливості, краси, стрункості, сумної дівчини, матері [2]:

Виростає… Та й виросла

Ганна кароока,

Як тополя серед поля,

Гнучка та висока («Утоплена») [3, с. 202].

Найчастіше фітонім «тополя» реалізує свої додаткові смислові нашарування у творах поета. Такою конотацією є самотність:

Отак тая чорнобрива

Плакала, співала…

І на диво серед поля

Тополею стала («Тополя») [3, с. 113].

Фітоніми відіграють визначну роль у творчості Т. Шевченка. Використання цієї символіки дало поетові можливість досягти надзвичайної виразності, емоційно-смислової місткості народних образів і потужного ідейно-естетичного впливу на читача.

Література

1. Манакін В.М. Мова і міжкультурна комунікація: навч. посіб. / В.М. Манакін. — К. : Академія, 2012. — 288 с. 2. Словник символів / О. Потапенко, М. Дмитренко, Г. Потапенко та ін. — К. : Народознавство, 1997 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ukrlife.org/main/evshan/symbol. 3. Шевченко Т.Г. Зібрання творів : [у 6 т.] / Т.Г. Шевченко ; [голова ред. колегії М.Г. Жулинський]. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : Поезія 1837—1847. — 784 с. 4. Шевченко Т.Г. Зібрання творів : [у 6 т.] / Т.Г. Шевченко ; [голова ред. колегії М.Г. Жулинський]. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 2 : Поезія 1847—1861. — 784 с.