Українська література - статті та реферати

Художня спадщина Тараса Шевченка

Дорошко А.П., Білик І.А.

Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814—1861) належить особливе місце. Поборником правди і свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу. Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за старим стилем) 1814 року в селі Кирилівка Звенигородського повіту Київської губернії. Син кріпосного селянина Григорія Шевченка і Катерини. З дитинства захоплювався малюванням і складанням віршів. Служив в якості слуги-козачка у поміщика Енгельгардта .

У 30-х роках Тарас Шевченко виїхав разом з поміщиком до столиці. Тут Шевченко зустрів земляка — художника Івана Сошенка (близько 1834—35 року), який незабаром познайомив його з демократично налаштованими і впливовими діячами культури Петербурга — В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, М. Виельгорським. Вони, розгледівши в Шевченкові рідкісний талант, в 1838 році викупили його з кріпацтва. (майбутньому поетові та художнику на той час виповнилося 24 роки) .

З 1838 по 1845 рр. Шевченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв (заснована в 1757 році), виявивши неабиякі здібності в живописі маслом, аквареллю, малюнку олівцем. В Академії навчалися студенти як на казенному утриманні, так і «сторонні». Академісти слухали загальноосвітні предмети і спеціальні. «Сторонні » мали право відвідувати лише спеціальні класи. Тарас Шевченко належав до останніх. Його вчителем був найбільший російський живописець Карл Брюллов. Шевченко відразу почав навчатися у «фігурному» класі (малювання гіпсових фігур), пропустивши три попередні, тому що мав досить високу художню підготовку. Він також відвідував лекції Аполлона Феодосійовича Щедріна (професор Академії мистецтв, викладав архітектуру, перспективу та креслення, брат художника-пейзажиста Сильвестра Щедріна, одного із засновників російського реалістичного пейзажу). У ці ж роки Тарас Григорович Шевченко сформувався як поет.

У період навчання Т. Шевченка в Академії посилено насаджувався далекий від реальної дійсності академізм, але вже зароджувалося нове опозиційне, демократичне мистецтво.

У 1840 році відбулася реорганізація Академії. Всі учні отримали рівні права. У травні 1943 року Т. Шевченко бере академічну відпустку і відправляється на Україну. Його ім'я вже має на батьківщині певну популярність. Підприємець і меценат Григорій Тарновський купує його картину «Катерина», поклавши початок своєї української колекції. У тому ж році Тарас Шевченко починає роботу над серією офортів «Живописна Україна», яка триває весь 1844 р. Він сам працює над гравіруванням, одночасно опановуючи цією складною технікою.

За видатні успіхи у навчанні студент був нагороджений трьома срібними медалями.

Після закінчення Академії Т. Шевченко одержує атестат «некласичного» або вільного художника» (у Шевченка до того часу сформувався свій оригінальний стиль).

Повернувшись в 1845 році після закінчення Академії на Україну, Тарас Шевченко працює художником у Археографічній комісії. Але через два роки його заарештовують за участь у таємній організації — Кирило-Мефодіївському товаристві. У руки поліції потрапили твори поета, в яких гостро засуджується антинародний державний лад Російської імперії. Т. Шевченка засудили до багаторічного заслання рядовим солдатом в Оренбурзький окремий корпус. Поета тримали під наглядом і забороняли писати і малювати. Але завдяки допомозі і сприянню місцевої прогресивно налаштованої інтелегенції він зміг протягом усіх десяти років заслання напівлегально займатися творчістю.

У 1857 році завдяки клопотанням перших людей Росії і України Шевченко звільнений.

Останні роки життя Шевченка відзначені найбільшими досягненнями в поезії, живописі та графіці. Особливо загальновизнаними були його успіхи у гравюрі. У вересні 1860 Академія мистецтв удостоїла Шевченка звання академіка гравюри. Взимку 1860-61 року здоров'я Т.Г. Шевченка, підірване засланням, різко погіршилося і 10 березня 1861 року він помер.

Література

1. Шевченко — художник [Електронный ресурс]. — Режим доступа: http://taras-shevchenko.in.ua/shevchenko_hudognik.html

2. Тарас Шевченко. Краткая биография [Електроный ресурс]. Режим доступу: http: // members. tripod. Com / shubina _ gallery / library /shevchenko/shevchenko.htm