Українська література - статті та реферати

Особливості релігійного світогляду Тараса Шевченка

Ель-Хурі К.А.

У наш час погляд на Т. Шевченка як на поета, письменника, художника та громадського діяча поступово стає узвичаєним. Люди вчаться сприймати його творчість без ідеологічного нашарування. Для опанування творчості Т. Шевченка треба постійно духовно зростати як окремій людині, так і народу. Творчість поета дає розуміння і відчуття національної ідентичності, формує правдивий погляд на українську історію. У літературній діяльності Т. Шевченка існував також і релігійний напрям. Хоча Т. Шевченко не писав виключно духовних творів, тим не менш тема релігійності у творчості письменника присутня і є актуальною.

Мета цієї доповіді полягає в розкритті неоднорідного відношення Т. Шевченка до релігії.

Формування релігійного світосприйняття Кобзаря визначалося кількома чинниками. Одним з них був традиційний український селянський вплив з його релігійністю. Свою роль на релігійні погляди письменника також зіграло домінуюче в Україні й загалом у Російській імперії православ’я з відповідними канонізованими богослужбовими практиками й віровченням. Велике значення на світогляд Т. Шевченка мали й етнічно чужі українцям і конфліктуючі з ними конфесії, передусім католицизм, іудаїзм, мусульманство. Ставлення до них у письменника здебільшого негативне, часто зумовлене українськими етнічними стереотипами, хоча водночас толерантне до їхніх представників.

Судячи з листів «Щоденника», Т. Шевченко часто користувався Біблією. Це зумовлювалося не лише відповідним православно-релігійним вихованням у дитинстві, а й також навчанням в Академії мистецтв, де слухачів орієнтували на використання сюжетів з біблійної історії. Проте позитивного ставлення автора до Біблії, його не можна вважати канонічно православним. Незважаючи на його відносно часті звернення до біблійних сюжетів, він шукав там передусім поезію. У деяких випадках поет брав біблійні цитати як епіграф до своїх творів. У ряді моментів Т. Шевченко демонструє своє негативне ставлення до окремих біблійних сюжетів, наприклад, до старозавітних Книг пророків у поемах «Кавказ», «Царі», «Саул» [4]. Архаїчні, дохристиянські релігійні уявлення «несвідомо» виявляються в ряді творів Шевченка. Це — балади «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Русалка», «Лілея» [4]. У ряді шевченківських творів можна знайти архаїчну ідею «божественності», «оживленості» природних об’єктів, з якими автор веде розмову.

Велика увага в шевченківській творчості приділена критиці католицизма. Поет трактує його ворогом українства. У поемі «Гайдамаки» він яскраво показав як католицький орден ієзуїтів активно сприяв братовбивчій війні двох споріднених слов’янських народів, поляків та українців. У вірші «Полякам» саме католицькі ксьондзи малюються такими, що знищили братерство, «тихий рай» між поляками й українцями. Критично ставлячись до Бога і до духовенства, Т. Шевченко називав його представників «пьяными косматыми жрецами». Письменник також вказував на невідповідність церковним канонам способу життя духовних осіб (вірші «Гімн черничий», «Ой виострю товариша…»), висміював їхнє показне благочестя (епіграма «Умре муж велій в власниці») [4].

Щодо релігійно-філософських питань, то в письменника можна зустріти дуже широкий спектр думок. Тут, з одного боку, зустрічаємо апологетику християнського смирення у повісті «Варнак», чи схвалення традиційного християнського обрядовірства у поемі «Наймичка», а, з другого боку, радикальне заперечення тієї самої християнської обрядовості, антиклерикалізм та вільнодумство, які в ряді моментів можуть сприйматися як атеїзм, показані у творах «Сон», «Кавказ», «Ликері» та інші. Т. Шевченко також демонструє християнський єретизм у поемі «Марія», поєднаний із намаганням представити своє оригінальне розуміння християнства.

Такий широкий спектр та «суперечливість» релігійно-світоглядних мотивів у творчості Т. Шевченка давали різноманітні можливості для інтерпретацій. З одного боку були намагання представити його в якості віруючої людини, а з іншого боку релігійного бунтаря. Незважаючи на різноплановість чи навіть «суперечливість2, релігійні погляди Шевченка мають певну цілісність — не стільки «раціональну», скільки «емоційну». Письменник виробив своє бачення Бога, святості та християнства. Воно було далеким від догматизованого бачення офіційної християнської церкви, несло на собі печать тогочасних просвітницьких уподобань.

Література

1. Гнатишак М. Тарас Шевченко і релігія / М. Гнатишак // Дзвони. — Львів, 1936. — Ч.3 — 160с. 2. Дзюба І. Тарас Шевченко і народна культура / І. Дзюба // Збірник праць наукової шевченківської конференції. — Черкаси : Брама, 2004. — Кн. І. — 245с. 3. Стус І. Релігійні мотиви в творчості Шевченка / І. Стус. — Едмонтон, 1989. — 76 с. 4. Шевченко Т.Г. Кобзар. / Т.Г. Шевченко — Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. — 960 c.