Українська література - статті та реферати

Перший арешт Т.Г. Шевченка

Іванов А.О., Грибушенков О.І.

Науковий керівник — к. філол.н., доц. Явтушенко В.М.

Харківський національний університет радіоелектроніки

(61166, Харків, пр. Леніна, 14, каф. українознавства, тел.:(057) 702-14- 98)

E-mail: ukrainozn@ukr.net

Біографія Тараса Шевченка — це частина історії України. Його життєвий шлях завжди цікавив наш народ. 9 березня 2014 року український народ відзначатиме 200 річчя від Дня народження Т.Г.Шевченка.

Чого тільки не довилося пережити митцю за своє не легке життя: кріпацтво, рана втрата матері і батька, арешти та заслання. Але, незважаючи на це, не зламний дух українського народу допоміг пройти Шевченкові всі негаразди, що траплялися на його життєвому шляху, Саме дослідження постаті Т.Г. Шевченка як неламного борця й сильної духом людини й зумовило мету нашої роботи

Напровесні 1846 Шевченко прибув до Києва і в квітні того ж року пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченка укладено статут та інші програмові документи кирило-мефодіївців. 27 листопада 1846 р. Тарас Шевченко подає заяву на імя попечителя Київського учбового округу про зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті, на яку його затвердили 21 лютого 1847 р. У березні 1847 р., після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р., відправили під конвоєм до Петербурга й ув’язнили в казематі так званого Третього відділу. Під час допитів поет виявив неабияку мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і не виказав нікого з братчиків. Перебуваючи біля двох місяців за ґратами, Шевченко продовжував писати вірші, що їх згодом об’єднав у цикл «В казематі». Серед в’язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко зміг написати таку рідкісну перлину лірики, як вірш «Садок вишневий коло хати…». Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково» [1].

Шевченка, у якого під час обшуку знайшли альбом поезій «Три літа», покарали набагато тяжче, ніж інших притягнених до слідства братчиків: заслали в солдати до Оренбурга. В Орській фортеці всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850).

Деяке полегшення становища Шевченка зайшло навесні 1848 р. унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. Перебування на о. Кос-Арал було дуже продуктивним у його творчості. Крім виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко написав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій, у яких відбиті важкі переживання, спричинені неволею і самотністю. У квітні 1850 р. Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак.

Семирічне перебування поета в Новопетровській фортеці — це найважчі часи в його житті. Та — незважаючи на найсуворіший нагляд, на моральні страждання і фізичне виснаження — Шевченко таємно продовжував малярську й літературну діяльність. Лише під час так званої Каратауської експедиції, влітку 1851 р., він виконав біля 100 малюнків аквареллю й олівцем. Знайшовши коло форту добру глину й алебастр, Шевченко почав вправи в скульптурі. Серед виконаних ним скульптурних творів були й 2 барельєфи на новозавітні теми: «Христос у терновому вінку» і «Йоан Христитель». Поет тоді почав писати російською мовою повісті з українською тематикою та багатим автобіографічним матеріалом («Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Близнецы» та інші).

У 1857 р. клопотання друзів увінчалися успіхом, і поета звільнено з заслання. Довідавшись про звільнення, Шевченко цілком наново переробив написану ще 1847 р. поему «Москалева криниця», а також почав вести російською мовою «Щоденник» («Журнал», з 12 червня 1857 р. до 13 липня 1858) — цінне джерело до біографії Шевченка, яке свідчить про високий рівень культури мислителя. У серпні 1857 р. Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Хоч у Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядом поліції, він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість «Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів і зробив чимало архітектурних малюнків [2].

Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання — твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Як би доля не гнула поета, він всеодно залишився сильним духом.

Література

1. Дитячі роки Тараса Григоровича Шевченка // Українська література. — Режим доступу : http://yura-ksonzhek.narod.ru/shevchenko.htm

2 Тарас Шевченко // Сайт української літератури. — Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/5klas/16/children.htm