Українська література - статті та реферати

Т. Шевченко — символ національного руху

Ізотов Є.О., Волошин Є.В.

Україна — це особистості, які формують обличчя її історії. Серед плеяди видатних українців одне із центральних місць належить Тарасу Шевченку. Тараса Шевченка знають у багатьох країнах, шанують його пам'ять встановленими монументами і пам'ятниками на головних вулицях, вивчають його творчість у школах, переводять його праці на різні мови світу. Тарас Шевченко прожив всього 47 років. Проте все, що зробив Великий Кобзар, назавжди залишає його серед живих, утверджує як геніального нашого сучасника і далекоглядного пророка. Це і зумовило тему нашої статті.

Тарас Шевченко — символ чесності, правди і безстрашшя, великої любові до людини. Уся творчість великого Кобзаря зігріта палкою любов’ю до Батьківщини. Поет, віддавши свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального та національного гніту, виражав прагнення та надії всіх прогресивних людей світу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люда були думами, піснями, гнівом й боротьбою мільйонів.

Тарас Григорович Шевченко — Великий Кобзар, геніальний поет, художник та мислитель, досяг вершин української та світової культури. Йому належить виняткова роль у формуванні української національної ідеології. Надавши українській мові статусу літературної, Тарас Шевченко тим самим заклав міцну основу сучасній українській літературі, а у більш широкому сенсі — і під українську національну ідентичність. Ще більше значення набув політичний аспект його творчості.

Палка поезія не обмежувалася, як в інших українських романтиків, оплакуванням героїчного минулого, а пробуджувала національні відчуття і давала бачення незалежного майбутнього. Основну провину за поневолення України Тарас Шевченко переводив на Росію та російських імператорів. Ще ніколи українські літератори не посилювали свої голоси протесту проти російського ярма. Ненависть Т. Шевченка до соціальної несправедливості і переживання за свободу і гідність простої людини виводилася з його селянського походження, але своїм інтелектуальним зростанням він зобов'язаний впливам українського дворянства. Кожен з шарів українського суспільства знаходив у його поезії відображення своїх інтересів. Заклик Шевченка до одночасного національного і соціального визволення і поєднання ідеї нації з найвищими гуманістичними ідеалами стали ідеологічною суттю українського національного руху.

Важкі картини соціального і національного гніту, які він бачив в Україні, пробудили гострий протест поета проти російського панування та кріпосництва. Національно-визвольними мотивами пронизана поезія, що увійшла до збірки «Три літа», зокрема поеми «Сон» (1844р.), «Єретик» (1845р.), «Кавказ» (1845р.). У поемі «Сон» зображена картина страхітливої експлуатації селянства, вона пронизана ненавистю до поміщиків, царизму, кріпацьким порядкам. У «Кавказі» Шевченко показав криваву епопею завоювання російським царизмом своїх колоній, перетворення Росії в «тюрму народів». Період «Трьох літ» (1843 — 1845рр) став переломним у творчості Шевченка, який став загальновизнаним лідером національного відродження і в своїх творах цього періоду сходить до рівня соціального пророка.

Погляди Шевченка на проблеми національного життя України викликали його зближення навесні 1846 року з членами Кирило-Мефодіївського братства. Разом з М. Гулаком, Г. Андрузьким Шевченко належав до його революційного крила. 5 квітня 1847 року під Києвом його заарештували за революційну діяльність. Не припиняючи і на засланні боротися своїм полум'яним словом проти несправедливості, поет написав поему «Царі», повну ненависті до коронованих катів. На засланні Тарас Шевченко написав більше 20 повістей російською мовою, де в алегоричній формі викрив жорстокість і нелюдяність російського політичного режиму.

Геніальна творчість Тараса Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним з найпотужніших і привабливих символів українського національного руху. Творча спадщина Шевченка складається із збірки його поезії під загальною назвою «Кобзар», драми «Назар Стодоля», фрагментів двох незакінчених драм, дев'ять повістей, щоденника, автобіографії, близько 250 листів і 835 картин, малюнків та ескізів. Твори Шевченка перекладені більш ніж 100 мовами світу.

Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до Батьківщини, свого народу. Шевченка ототожнили з нацією : «Мало кому із найбільш геніїв судилося стати символом своєї нації і своєї країни… Тарас Шевченко — це Україна», — пише літературознавець і шістдесятник Іван Дзюба [2, с. 8].

Література

1. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. — 2-е вид. — К. : Обереги, 2004. — 480 с.

2. Дзюба Іван Шевченко і Петефі / Іван Дзюба // З криниці літ у трьох томах. — К., 2006. — Т. 2. — С. 8.