Українська література - статті та реферати

Перша заповітна мрія Т.Г. Шевченка

Любченко О.С., Хаханова А.В.

Т. Шевченко як художник, його картини — живопис, акварелі, малюнки, що дійшли до нас з минулого, не менш цінні й цікаві, ніж його поезія. Саме цей факт і зумовив актуальність нашої статті.

Т. Шевченко, як знаємо з історії його життя, з дитинства мріяв малювати і саме цей талант сприяв повороту долі молодого Т. Шевченка, привернувши увагу видатних художників того часу до його художніх робіт, які надалі викупили з кріпацтва молодого талановитого художника. Тому можна сказати, що саме художній талант подарував світу Т. Шевченка як особистість, як поета і як художника [5].

Поява Т. Шевченка — поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, — була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю [3].

Тарас Григорович Шевченко, Кобзар, котрий став живим символом національної єдності та консолідації українського народу [1].

Як художник, він займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві [2].

Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Юний Т. Шевченко прибув у лютому 1831 року до столиці Російської імперії Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професійного художника.

Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року він віддав Т. Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих художників-ельфрейщиків В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.

Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушувало Т. Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком — художником І. Сошенком.

Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними діячами російської і української культур, спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» — «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни.

У 1845—1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів [4].

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки [2].

Отже, Тарас Шевченко був людиною у повному значенні цього слова; при тому, що він був сином свого часу і свого народу, поділяв їхні вади у дрібному, але у великому, значному, йшов принаймні на сто років попереду. Він знав свій обов’язок перед уселюдською сім’єю народів, але мав мужність у тій сім’ї народів нагадати про її вселюдський обов’язок перед своєю знеславленою нацією, без рівноправного утвердження якої світ буде неповний і несправедливий, отже, і не матиме виправдання перед совістю й розумом.

Література

1. Жаборюк А.А. Искусство живописи и графики на Украине в первой половине и середине XIX века / А.А Жаборюк. — К., 1961. — 276 с.

2. Нельговський Ю.П. Українське мистецтво / Ю.П. Нельговський. — К. : Радянська школа, 1976. — 367 с.

3. Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В. Попович. — К. : Артек, 1989. — 193 с.

4. Степовик Д.В. Тарас Шевченко / Д.В. Степовик. — К. : Мистецтво, 1986. — 340 с.

5. Яцюк В.М. Живопис — моя професія: Шевченкові етюди / В.М. Яцюк. — К. : Рад. письменник, 1989. — 211 с.