Українська література - статті та реферати

Жінки в житті Тараса Шевченка

Малік Д.О., Кравченко Р.О.

Історія стосунків Тараса Григоровича Шевченка з жінками, його прагнення створити власну родину тривалий час знаходились у «затінку» його поетичної та образотворчої діяльності. Однак ця тема також є важливою для розуміння постаті Т. Шевченка, що й зумовило актуальність нашого дослідження.

Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса Григоровича. Не завжди почуття поета лишали слід у поезії. Але ж і сказати, що жінки і світлі почуття до них не відіграли значної ролі в житті і творчості Т. Шевченка — це, значить, погрішити проти істини.

Тарас Шевченко писав замітки до газет про 16-річну актрисочку, з якою хотів одружитися, а закоханій у нього княжні подарував свій автопортрет. Та хіба міг модний столичний художник, епатажний поет, завсідник припортових петербурзьких трактирів, любитель рому і сигар, поціновувач театральних вистав, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Григорович Шевченко не любити жінок?

Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний «козачок» Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна. Розлука була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати. Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Хлопець не надто переймався втраченим коханням.

Кохання до вільної дівчини, чорнобрової Дуні Гусиківської, розбилося об пута кріпацтва. Будучи студентом Академії мистецтв у Петербурзі, Шевченко переживає захоплення Амалією Клоберг, дівчиною-натурницею.

Життя тільки починалося. Його столичні знайомства відкривали йому двері на бали та прийоми, які влаштовували в Україні провінційні аристократи. На одному з таких балів в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською та племінницею декабриста Рєпніна — княжною Варварою. 21-річна пані полковникова пробудила у Тарасові чуттєві порухи серця. І коли полковник Закревський запросив молодого художника до свого помістя в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сімейства, Шевченко з охотою погодився.

Ще один тимчасовий притулок у той час Шевченко знайшов у Варвари Рєпніної в містечку Яготині. Княжна ще на тому балу у старої Волховської загорілася несподіваним коханням до поета і запропонувала йому пожити у своєму помісті. Проте вона була на шість років старшою від Тараса, і той радше сприймав її як свою опікунку, а не коханку. А княжна натомість своїх почуттів не приховувала. Зізнавалася у коханні до Шевченка в листах. У Яготині Тарас прожив десь із півроку, а потім знову повернувся до Петербурга.

Зустрітися зі своєю пасією йому більше не довелося, вона померла у 35-річному віці. А от з Варварою Рєпніною вдруге він таки побачився — через п’ятнадцять років після першої зустрічі. Але 50-річна дама не змогла пробудити в ньому ніжних почуттів.

Десять років солдатського побуту остаточно скалічили особисте життя поета. Т. Шевченку минав 44-ий рік, коли новий імператор підписав указ про помилування, а він уже почувався страшенно старим чоловіком.

Спраглий кохання поет таки знайшов у Нижньому Новгороді дівчину своїх мрій. Вперше він побачив її на театральній сцені 13 жовтня 1857 року. 16-річна актрисочка Катя Піунова здавалася йому ідеалом жіночої вроди. Він вблагав директора Харківського театру погодитися на умови актриси і зарахувати її до своєї трупи. Але молода актриса виявилася надто невдячною, а може, просто не наважилася пов’язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим від неї.

Переживши гіркоту нерозділеного кохання, Шевченко продовжував пошуки молодої дружини у Петербурзі.

До речі, однією з претенденток на шлюб із поетом була наймичка Варфоломія, Харита Довгополенко. Але 19-річна селянка вважала Тараса занадто великим паном і через те не погодилася на шлюб.

Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина — Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками. Але крутійка не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити у селі.

Лише в 1904 році, по смерті свого чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

Таким чином, особисте щастя не судилося Тарасу Григоровичу, мрія поета про тихе затишне сімейне життя біля «Садка вишневого коло хати» так і залишилася нездійсненною.

Література

1. Кониський О.Я. Тарас Шевченко-Грушівський: хроніка його життя / О.Я. Кониський. — К. : Дніпро, 1991. — 702 с. 2. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. — [2-е вид.]. — К. : Обереги, 2004. — 480 с. 3. Рильський М.Т. Поетика Шевченка / М.Т. Рильський. — К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1961. — 24 с.