Українська література - статті та реферати

Т.Г. Шевченко як національний символ сучасної України

Панченко С.О.

Постать Т. Шевченка є символом чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Т. Шевченко як явище велике й вiчне — невичерпний i нескінченний.

Т. Шевченко народився і жив у непрості для України часи, коли її народ потерпав від кріпацтва, а сама країна — від принизливої імперської політики. Поет зазнав гоніння та заслань, тяжких поворотів долі, але через все життя він зміг пронести свій талант та палку віру у майбутнє. Чому саме Т. Шевченко став символом України, поетом-пророком, духовним вчителем нації? Вважаємо, так сталося тому, що твори Т. Шевченка охопили усі теми, які хвилювали людину. Історичні твори допомагають нам осмислити події, а часом і просто знайомлять нас із чимось, чого ми досі не знали. Закоріненість в історії, палке переживання подій сьогодення та погляд у майбуття — такою має бути справжня людина, таким був Т. Шевченко. Явища, які оточували поета, не залишали його байдужим: визволивши з кріпацької родини, він не міг спокійно дивитися на страждання людей, найбільшою його мрією було скасування кріпацтва. Для Т. Шевченка Україна не тільки держава, яка має певні зовнішні політичні зв’язки та внутрішній устрій, але доля кожного селянина, страждання кожного кріпака — така сама Україна, не менш важлива, ніж політичний статус. Доля поета, який конфліктує з урядом, навіть більше — непорозуміння в одній єдиній родині — це також створює «Україну». Т. Шевченко мріяв не тільки про незалежність, а про гармонійний, справедливий світ всередині нашої держави.

Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Шляхом Т. Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу — М. Вовчок, П. Мирний, І. Франко, П. Грабовський, Леся Українка та ін. Т. Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 р. вшанування пам’яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам’ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім’я Т. Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Шевченка, його ім.’я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.

Інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як Т. Шевченко. У своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії. «Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури — і це було одкровенням.

Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в’єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами. Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам’ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо.

Творчість Т. Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив В. Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Т. Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

Т. Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни. Тарас... Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна — це Т. Шевченко, Т. Шевченко — це Україна.