Українська література - статті та реферати

Мрії Тараса Григоровича Шевченка про майбутнє України

Сидоренко Д.В., Ні О.В.

Мрії Тараса Григоровича Шевченка про майбутнє є дуже цікавими, тому що про них мало хто писав. Поет говорить до нас крізь гомін, віяння i болі сьогодення. Він стає сучасником, бо слово любовi не старіє i не в’яне. Він заглядає в саму душу глибоко-глибоко і дає нам змогу поміркувати про Україну, як про образ, якого вона набула протягом багатьох років. Саме таке зближення з нашим часом і зумовило актуальність нашої роботи.

У Т. Шевченка образ Укpаïни набуває загальнолюдського звучання, переростає у збірний образ людського світу, світу, де людина грішить i страждає. Поет не шукає причини людських страждань, не бачить межі людського горя, але вірить, що настане час, i настане справедливість.
Мальовничу природу України, ïï добрих i мужніх людей Таpас Шевченко сприйняв i полюбив ще змалечку, бо й сам він був живою часткою усього
того світу, в якому народився i жив. Тому з-під його пера все з’являється таке зриме, одухотворене, тому в його творах гомонить байрак, стогнуть горихвилі, видно всю Україну, ïï людей, у степу високі могили, «i Дніпро, i кручі» [1, c. 77]. Згодом сильна поетична уява Тараса Шевченка, увесь цей рухливий і вабливий свiт перетворює в образ рідної землі, яка називається Україну. Шевченкова Україна — це поняття «неспівмірно ширше від самого краєвиду, від географічного поняття території». Україна — це в першу чергу комплекс долі людей, «мертвих, живих i ненароджених» Шевченкових «земляків». У Т. Шевченка вона i знедолена, невесела, бо невеселий i знедолений увесь народ. То вона одинокою дівчиною виходить у поле, «білим світом нудить», і не діждавшись своєї пари, стає тополею, яку вітер нагинає «до самого долу», то вона покриткою Катериною йде засніженим полем із маленькою дитиною на руках десь на Московщину шукати зрадливого москаля, який «любив та й покинув». Уже за цими живими образами бачиться Україна, яку сплюдрували московські царі, якій судилося терпіти наругу, страждання. Поет не може спокійно дивитися на те, як його квітуча Україна — «рай тихий» — пустіє, бо навколо свавілля, знущання, невеселі картини [2].

То ж Україна тепер стає схожою на безталанну вдову, якій ніде прихилитися:

А ти, моя Україно,

Безталанна вдово,

Я до тебе літатиму

З хмари на розмову.

Такою була «сучасна» Україна для Шевченка. А яким же бачив Тарас Шевченко майбутнє своєї рідної землі? Звичайно, в моральній єдності суспільства, нового, ідеального. Справедлива держава, на оновленій i очищеній від гріхів себелюбства i знущання над слабшими землі — це є родина, в якій існує любов i посвята одного для другого. Такою Т. Шевченко бачить Україну в майбутньому. Він заступається за Україну. Тарас Григорович все своє життя зв’язав із долею України. Вся його творчість просякнута думкою лишень про Україну i ïï добро. Він молився за Україну, закликав всіх любити свою землю. Слово Кобзаря — то пророче слово. Дійсно, Україна була обікрадена, поки проснулась, бо не всі українці були готові стати на захист своєї держави. Шевченко мріяв про вільну Україну. Він не хоче найвищої радості, доки «не понесе з України у синєє море кров ворожее», доки всі діти України не встануть i не окроплять волі «вражою, злою кров’ю». Тоді мусить завалитися «Богданова Церква в Суботові i прийде прощення нерозумному синовi» Укpаïни, Хмельницькому. I не сміятимуться більше чужинці над нашою Вкраїною:

Не смійтеся, чужі люде!

Церков — домовина

Розвалиться... і з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

Отже, ми вважаємо, що мрія Т. Шевченка збулась. Україна сьогодні вільна, незалежна держава. І внесок Т. Шевченка в цей процес є неоціненним.

Література

1. Григорович Д.В. Литературные воспоминания : полное собрание сочинений / Д.В. Григорович. — СПб. : 1896. — Т. XI—XII. —
С. 12-14.

2. Київська національна бібліотека [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://lib.misto.kiev.ua.