Українська література - статті та реферати

Історичний внесок українського Кобзаря

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Федорченко А.М.

Серед великих людей минулого, борців і справжніх патріотів почесне місце належить Т.Г. Шевченкові.

Народився майбутній великий поет України 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині в родині селян-кріпаків Григорія Івановича та Катерини Якимівні Шевченків. Все своє життя Т. Шевченко присвятив себе визволенню українського народу та створенню нової незалежної держави —України. Важливо зазначити, який вклад в діяльність Кирило-Мефодіївського товариства зробив Тарас Григорович. Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства в діяльності, якого він брав участь є продовженням ідей українського національно-культурного відродження та поглядів діячів руху слов’янської солідарності і єдності. В ідейних позиціях братчиків відчувається вплив українського автономізму кінця XVIII — початку XIX ст., польських революційних рухів тих часів та декабристських програм. У програмі відстоювався шлях звільнення українського народу: найбільш пригноблений і зневажений, а водночас — найбільш волелюбний та демократичний, він звільнить росіян від їхнього деспотизму, а поляків від аристократизму.

Програма братства розроблялася в гострих дискусіях, передусім між Костомаровим, Шевченком і Кулішем. Спираючись на цей факт, більшість радянських істориків та літературознавців стверджували, що в середовищі кириломефодіївців існували дві течії — «реакційна» і «революційна». Насправді, незважаючи на наявність більшої чи меншої радикальності поглядів, члени братства не протиставляли своїх позицій, а узгоджували їх, намагались поєднати, шукали спільних положень. В результаті те, на чому Куліш наголошував в національному питанні, Костомаров — в християнській і загальнолюдській етиці, Шевченко — в соціальних проблемах, увійшло в «Книгу буття українського народу». У 1843—1845 pp. Тарас Григорович написав свої революційні поеми «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», «Заповіт». Звинувачуючи у поневоленні України російських царів та імператорів, Шевченко відкидає ідею нероздільності Малої і Великої Росії та лояльності до імператорів. Ніколи раніше українські інтелектуали так не протестували проти російського гноблення України. Усіма своїми творами Шевченко відстоював національне і соціальне визволення українського народу, його державність і незалежність.

Зокрема уваги потребує створене у 1783 році Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ). Це всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук українського народу. Рушійна сила формування та розвитку української науки кінця ХІХ — першої половини ХХ ст.

Утворене 1873 року у Львові, як Літературне товариство ім. Т. Шевченка, у 1892 році назву змінено на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (своєрідна академія наук). Особливого розквиту воно досягло в період головування Михайла Грушевського (1897—1916 рр). У 1920—1930-х роках зазнавало переслідувань від польської влади, у 1939 році ліквідована радянською владою; відновлена у 1947 році в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.

В українській історії це була перша суспільна організація, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім’я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов’язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892 р., перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріоритетом до проблем українознавства.

З усього вище наведеного можна зробити висновок, що життєвий шлях народного поета є надто складним, адже його життя — це суцільна боротьба. До того ж в історії нашої незалежної держави зберігається неоціннений внесок Шевченка як літератора. Адже саме у літературній діяльності відображено значні етапи формування української державності.

Ім’ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об’єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України. Зокрема, в Києві є чотири вулиці Шевченка та бульвар Тараса Шевченка, який разом з проспектом Перемоги становить одну з найголовніших транспортних артерій міста.

Отже, в історії ще не одне покоління буде вшановувати пам ять цієї видатної постаті нашої держави.