Українська література - статті та реферати

Оповідання В. Стефаника «Катруся» в 7 класі

О. М. Бандура

З творами В. Стефаника учні вперше знайомляться в 7 класі. Тому перед вивченням оповідання «Катруся» слід подати короткі відомості про письменника і його творчість. Під час цього вступу демонструємо портрет В. Стефаника, а також фото - В. Стефаник в оточенні письменників-сучасників, меморіальний музей в с. Русові.

На уроці потрібно розповісти в доступній для семикласників формі лише про основні факти життя В. Стефаника, які мали вирішальний вплив на формування світогляду і розвиток таланту письменника: селянське походження; навчання в Коломийській гімназії і участь в таємному гуртку; захоплення російською літературою; початок літературної діяльності; знайомство з І. Франком; навчання в Краківському університеті й агітаційна робота серед селян; громадська і літературна діяльність після університету; зв'язки з Радянською Україною; М. Горький про В. Стефаника.

Проживши все своє життя на селі, В. Стефаник прекрасно знав життя, побут, звичаї, настрої, мрії знедоленого селянства. Основним у його творчості було зображення важкого становища трудящих Галичини за часів цісарської Австро-Угорщини і панської Польщі. «Я писав те, що серце співало... Я представив... темне життя і все те страшне, що є в ньому... Писав я горіючи, і кров із сльозами мішалася», говорив В. Стефаник на ювілеї 30-річчя його літературної діяльності (1926 р.).

Про нестерпно важке життя селян розповідає В. Стефаник і в своєму оповіданні «Катруся» (1898 р.). Вивчаючи цей твір у 7 класі, вчитель має показати учням страждання знедоленого галицького селянства під гнітом Австро-Угорської імперії, а також розкрити глибоку любов батьків-бідняків до своєї дитини.

Перед читанням оповідання вчителем слід пояснити ряд діалектизмів, що зустрінуться в творі. Діалектні слова і вирази, пояснені в зносках, читає викликаний учень, а інші пояснює сам учитель. Текст оповідання досить важкий. Тому вперше твір має обов'язково читати вчитель.

Коли твір прочитано, перевіряємо, чи все в ньому зрозуміле; слабшим учням можна поставити кілька запитань по змісту. Один з них стисло переказує оповідання «Катруся». В бесіді пояснюємо, до якого жанру належить даний твір. Один з учнів скаже, що називається оповіданням. Потім визначимо тему виучуваного твору: показ трагічного становища селянства Галичини за часів австро-угорської монархії.

Під час бесіди ставимо такі запитання: Чому це оповідання В. Стефаника має назву «Катруся»? (Воно названо по імені головної дійової особи). Які ще персонажі діють у творі? (Мати, батько, сусід Микола) тощо і даємо завдання: скласти характеристику образу Катрусі. В ході бесіди складаємо передусім план характеристики: 1. Поводження Катрусі під час хвороби. 2. Авторська характеристика Катрусі. 3. Портрет дівчини. 4. Висловлювання інших персонажів про Катрусю.

Роботу над текстом за цим планом можна провести по-різному. Якщо учні вже підготовлені до виконання такого завдання при опрацюванні раніш вивчених творів, то тепер вони можуть скласти характеристику Катрусі самостійно. В такому разі клас поділимо на чотири групи і кожній дамо окреме завдання. При цьому попередимо, що семикласники повинні не тільки добрати відповідний матеріал, а й вказати, яка риса характеру головного персонажа проявилася тут. По закінченню роботи учні розкажуть про свої спостереження.

Якщо ж клас підготовлений до такої роботи недостатньо, то складати характеристику слід колективно. Вчитель керує роботою: коментує спостереження учнів над текстом оповідання, спрямовує їх увагу в потрібному напрямі, допомагає сформулювати думки. Добраний матеріал до кожного з пунктів треба обговорити і встановити, які саме риси характеру героїні тут проявилися.

До першого пункту в оповіданні матеріалу небагато. Тяжко хвора дівчина часто непритомніє, а приходячи до пам'яті, лежить нерухомо. Коли мати нарікає на її хворобу, дівчина мовчки слухає, співчуваючи материному горю. Вона забуває про себе, про свій безнадійний стан і живе лише настроями батьків. Які риси характеру Катрусі проявилися тут? (Любов до батьків, скромність, щирість, вміння жити для інших, забуваючи про себе).

Коли мати нагадала про квіти, які купила ще раніше для доньки, Катруся просить: «Ану-но, дайте, я подивлюся на них». Переглядаючи квіти, дівчина слабо посміхається: її тішать яскраві барви - сині, білі, зелені, червоні. Це свідчить про те, що Катруся була вразливою і чутливою до всього красивого.

Їдучи до міста і спостерігаючи, як люди працюють у полі, дівчина мріє про одужання і сподівається швидко найти собі роботу. Любов до праці і бажання допомогти батькам зміцнюють її надії на одужання. Коли ж Катруся усвідомлює, що ніякі ліки їй вже не допоможуть, вона знаходить в собі силу мужньо глянути страшній правді в очі.

Авторська характеристика образу Катрусі в оповіданні зовсім відсутня. Це пояснюється особливістю стилю В. Стефаника: сюжет оповідання розгортається майже виключно через діалоги і монологи дійових осіб; письменник обмежується лише короткими зауваженнями в ході дії.

Далі учні виберуть ті місця, де про Катрусю говорять інші персонажі. (Мати: «Така ти була годна, така робітниця, що на все село! Аж нам душа радувалася, гадали ми, що нам легше стане із-за тебе...» Батько: «Я за тебе маю в людей честь, як за хлопця, бо ти робітниця на все село»). Ці висловлювання ще з більшою силою підкреслюють уже відмічені провідні риси характеру Катрусі: працьовитість, любов до батьків.

Добираючи матеріал до четвертого пункту плану, семикласники помічають, що в оповіданні не дано розгорнутого портрета Катрусі. Тут ми знаходимо лише одну портретну деталь («сині нігті були, як її сині очі»), яка допомагає розкрити душевний стан хворої: «Водила сухенькою рукою по лиці... і здавалося, що по лиці подорожує багато синіх очей, дивних, блискучих. Всіма тими очима Катруся гляділа на маму й потакувала на її жалібну мову». Лагідна і чуйна дівчина забуває про себе; всім своїм єством вона вслухається в слова матері і глибоко переживає її біль.

Уявлення учнів про зовнішність Катрусі можна доповнити, розглядаючи малюнок В. І. Касіяна, поданий у хрестоматії. Звертаємо увагу семикласників на юне, але змучене личко, запалі очі, загострений ніс. Дівчина держить в руках віночок з паперових квітів і милується ними; квола усмішка свідчить про повне фізичне знесилення дівчини. Ця виснаженість почувається і в положенні рук - Катруся не в силі тримати їх рівно.

Після такої аналітичної роботи складаємо стислу характеристику образу Катрусі. Це робить один з кращих учнів.

Катруся - молода сільська дівчина, єдина донька старих і вбогих селян. Письменник наділяє її кращими рисами трудящої людини: вона працьовита, скромна, співчутлива. Щоб забезпечити старість любимих батьків, Катруся весь рік працювала на поденній роботі. Застудившись і захворівши, дівчина не жаліється і не нарікає на батьків. Вона мужньо переносить нестерпні муки; забуваючи про себе, глибоко переживає горе батьків. Прекрасний образ дівчини-трудівниці викликає у читача глибоку симпатію, співчуття і разом з тим - палке бажання боротися проти капіталістичного ладу, який прирікає людей на жахливі злидні, рабську працю, загибель.

Після цього можна провести читання оповідання в особах. Учитель пропонує п'ятьом учням прочитати і продумати відповідно слова автора, Катрусі, її матері і батька, Миколи. Інсценізоване читання допоможе семикласникам краще осмислити зміст, ідею та особливості побудови сюжету оповідання «Катруся».

Під час закріплення можна поставити такі запитання: В який час жив В. Стефаник? Яка основна тема його творів? Що ми називаємо оповіданням? Визначити основні риси характеру Катрусі.

Домашнє завдання: прочитати з хрестоматії статтю «В. С. Стефаник (біографічна довідка)»; скласти цитатний план оповідання «Катруся». Пояснюючи, як треба виконати завдання, нагадуємо, що оповідання ділиться на три розділи. Отже, план повинен мати стільки ж пунктів.

Наступний урок починаємо з перевірки виконання домашнього завдання. Під час опитування учні розповідають коротко біографію В. Стефаника, характеризують образ Катрусі.

Потім перевіряємо цитатні плани. Ось кілька кращих планів, складених семикласниками школи № 131 м. Києва:

1. а) «Катрусю, доки ти, небого, будеш слабувати?»; б) «Скажи ти мені, дівко, що я маю з тобою робити?»; в) «Та, мабуть, нема вашій дівці виходу».

2. а) «...Катруся гляділа на маму й потакувала на її жалібну мову»; б) «Ой, умру, умру, вже бачу, що мені нема виходу»; в) «Ой, нема, нема, і гроші пішли. Коли б я був хоч Іванихи запитав».

Щоб учні зрозуміли справжнє ставлення батьків до Катрусі, їх глибоку любов і піклування про неї, потрібно допомогти дітям розібратися в творі. Запитуємо семикласників: Можливо, батьки не люблять Катрусю або сердяться на неї? Що вони зробили, щоб врятувати Катрусю? Чи можна було вжити ще інших заходів?

Читаємо уривки оповідання, в яких змальовано піклування батьків про хвору Катрусю. Колективно обговорюємо зміст прочитаного.

В селі немає лікаря, до міста далеко. Крім того, міські лікарі за візит беруть дорого, тому Катрусина мати звертається до ворожки. Темна й затуркана, вона вірить їй. Звичайно, корінці, дані ворожкою, нічого не допомогли. Не маючи грошей на молоко для Катрусі, мати спочатку йде просити, але довгий час ходити по сусідах з глечиками їй не дозволяє сумління... «Вже стільки находилася,- каже вона до Катрусі,- що тепер нема як лиця показувати». Вона розуміє, що у всіх свої нестатки і що коханий, даючи їй, відриває від себе. Втративши надію на одужання Катрусі, мати гірко плаче й тяжко журиться, просиджуючи біля хворої дні і ночі. Дивлячись на страждання своєї дитини, вона просить для себе одного: «...щоб я половину тої муки на себе перебрала».

Звернемось до малюнка в хрестоматії. Поруч ліжка сидить зажурена мати. В її згорбленій постаті, похиленій голові, в безвільно покладеній на коліно руці відчувається глибока скорбота і безнадія. Щоб потішити свою недужу доньку, розважити і порадувати її, мати купила паперовий вінок із квітів, яким сільські дівчата прикрашають волосся. Ця художня деталь - паперові квіти, куплені на останні гроші, - розкриває всю глибину любові матері до своєї дитини.

Батько Катрусі теж любить дочку, хоч ніколи не проявляв своїх почуттів у пестощах, нічим не балував її: «Ніколи він ще не давав їй ніяких лакітків» (ласощів). Суворий і стриманий, він глибоко переживає своє горе: за свідченням матері, він «геть зжурився», «чорніє з туги». Батько, як і мати, ясно бачить, що Катрусі вже нічого не допоможе, але робить останню спробу: на позичені гроші він наймає підводу і везе хвору до лікаря.

Змучений важкою працею і постійними нестатками, доведений до відчаю безнадійним станом єдиної дочки, батько втрачає моральну рівновагу: не може говорити спокійно, тому нервово вигукує прокльони і докори. Але то не батько клене свою хвору доньку - то пекучий біль і глибокий відчай, переповнивши його серце, виливаються в нестримному потоці слів. Коли Катруся, не витримавши, починає плакати, сповнений жалю старий батько не знає, чим втішити свою нещасну дитину. «Я б для тебе мізинного пальця врубав та й не жалував би», каже він Катрусі. Несміливо подане яблуко й ці слова нужденного селянина свідчать про сильні й щирі батьківські почуття.

У такий спосіб підводимо семикласників до висновку: батьки глибоко і віддано люблять Катрусю і зробили все можливе, щоб врятувати свою одиначку. Але не їх вина, що вони, відсталі і темні, не знали, де шукати порятунку.

Причини художньо відтвореної В. Стефаником трагедії в селянській родині крилися в соціально-економічному ладі того часу: капіталізм прирікав село на відсталість, злидні, вимирання. Щоб учні наочно переконалися, як у виучуваному творі відображено трагічне становище селян Галичини під гнітом австро-угорської монархії, а разом з тим полегшити їх роботу над текстом і відповідно спрямувати її, зачитуємо (а потім записуємо на дошці) такий план: 1. Виснажлива праця. 2. Постійні злидні. 3. Затурканість селян. 4. Відсутність медичної допомоги в селі. 5. Байдужість буржуазної інтелігенції до страждань народу.

Під керівництвом учителя семикласники добирають з оповідання потрібний матеріал. Наприклад:

1. Виснажлива праця. «Така ти була годна, така робітниця, що на все село! Аж нам душа радувалася, гадали ми, що нам легше стане із-за тебе, то дивись, яке легше».

2. Постійні злидні. «Гроші минулися, других заробити не заробиш, хоч би й підвелася». «Та мій мозиль не годен цього витримати, ой, не годен». «Ми, Катрусю, геть з усього вийшли. Муки на дні лиш трошки, одного зерна нема коло хати та й зламаного гроша немає». «Коби хоч їсти доброго, а то ми в'янемо на бараболі, а ти таки гинеш». «Яке сьогодні легке життя, то ліпше вмерти, та не бідувати цілий вік по чужім полі!»

3. Затурканість селян, «...ворожка вгадала за все, як дома діється, яка тобі біль, але коріння нічого не помагає», «...де що на світі є, то згадав. Може, воно в панстві помогло б, але в нашім стані це не поможе».

4. Відсутність медичної допомоги в селі. «А я повідносювала гроші на ворожках». «Катрусю поклали на віз, щоб везти до лікаря». «В'їжджали в місто».

5. Буржуазна інтелігенція байдужа до страждань народу. «Він мені таке наспівав, що де-де, де-е-е! Мужикові до дохторів не варто ходити». «Ніби йому хочеться мужикові доброго ліку пошукати? З паном що день, то добридень, а з мужиком що?» «Поцілував у руку та й чекав, як скажуть гроші дати».

Учитель сам узагальнить ці учнівські спостереження над текстом. З оповідання В. Стефаника «Катруся» постає страшна картина убогого і темного села. Щоб існувати, сільська біднота змушена найматися до панів і куркулів, які її нещадно експлуатували. Все своє життя батьки Катрусі працювали на багатіїв, передчасно виснажились і зістарілись. Рано пішла в найми і їх єдина донька Катруся. Непосильна праця скоро зломила ще не зміцнілий організм, і дівчина тяжко захворіла.

Одержуючи мізерну платню за свій важкий труд, селяни постійно бідують. Хворій Катрусі батьки не можуть дати навіть молока; немає грошей, немає муки, вся сім'я їсть пісну бараболю. Батько напозичався у багатіїв уже стільки, що до кінця життя не відробить.

В селі немає не тільки лікаря, а й фельдшера. Хворі змушені звертатися до різних ворожок, які «лікували» заговорами і корінцями. Передчасна смерть була звичайним явищем.

Буржуазна інтелігенція, обслужуючи панівний клас, була байдужою до страждань народу. Це явище, типове для капіталістичного суспільства, з великою художньою силою відтворене в оповіданні. Лікар, до якого звернувся батько Катрусі, по-казенному поставився до своїх убогих клієнтів. Він обмежився тим, що виписав рецепт і порадив добре харчувати дівчину. Схвильований батько не дослухав ці поради до кінця. «Ніби було б що з того, якби я вислухав», каже він.

Темні селяни вірять у всілякі нісенітниці. Сусід Микола розповідає про стару Іваниху, яка начебто випросила собі у лікаря ліки, що допомагають від усіх хвороб. Маленьке оповіданнячко про «останній лік», майстерно вплетене в сюжетну канву твору, ще з більшою силою розкриває перед читачем страшну темряву, некультурність, відсталість, які були типовими для галицького села під гнітом цісарської Австро-Угорщини.

Спинимось коротко на композиції твору. Під час бесіди встановлюємо, що експозиції в оповіданні немає, елементи її вкрапляються в перипетії; з них ми дізнаємось, що дія відбувається на селі, що в убогій селянській родині безнадійно хвора єдина донька - Катруся. Оповідання починається з зав'язки: стан хворої погіршується - вона часто втрачає свідомість. Перипетії - розмови Катрусі з матір'ю, поїздка до міста. Кульмінація - слова Катрусі: «Ой, умру, умру, вже бачу, що мені нема виходу».

Головний образ оповідання - Катруся; навколо неї розгортаються всі події. Якщо батько й мати багато раз говорили при дочці про її неминучу смерть, то сама Катруся не втрачала надії на одужання. Коли ж батько дав їй яблуко, проявивши незвичайну для нього ніжність, у настрої хворої відбувся різкий злам - вона зрозуміла, що порятунку немає.

Та обставина, що Катруся не бере ніякої участі у розмові батька й сусіда Миколи (III розділ), свідчить про те, що її роль у творі вже зіграна. Отже, лінію розвитку основного образу оповідання слід вважати завершеною у II розділі. Це також дає нам підстави твердити, що кульмінаційним моментом у даному творі є остання репліка Катрусі. Саме тут сюжет досягає найвищої точки напруження. В останньому розділі напруження спадає, але розв'язки не дано.

Далі запитуємо в учнів, як вони уявляють собі розв'язку зображеної в оповіданні глибокої трагедії. Розв'язкою семикласники вважають смерть Катрусі. Зауважимо, що хоч розв'язка відсутня, твір цілком завершений. Чому? Сюжет його побудовано так, що логічно підводить читача до висновку про можливість лише однієї розв'язки - загибелі героїні. Майстерність побудови сюжету полягає в тому, що письменник, створивши трагічне оповідання, обірвав його на кульмінаційному пункті, давши читачеві можливість самостійно домислити кінець твору.

Звернемо увагу учнів на те, що в оповіданні нерідко зустрічаються діалектні слова й вирази. В. Стефаник взагалі часто вживає слова покутського діалекту (та частина Галичини, де жив письменник, звалась Покуття), що певного мірою утруднює читання. Розуміючи це, В. Стефаник в листі до своїх видавців просив редагувати його твори так, щоб мова їх наближалася до загальноукраїнської літературної мови, якою писали свої твори Т. Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, М. Коцюбинський. Наявність діалектизмів в оповіданні В. Стефаника «Катруся» пояснюється тим, що сюжет його розгортається майже виключно через діалоги і монологи.

Діалогічна форма побудови твору обумовлена його ідейним спрямуванням: доведені до відчаю постійними злиднями і нещастями, персонажі твору б'ються в тенетах капіталістичного рабства, страждають, стогнуть, проклинають, не знаючи, де шукати порятунку. Слова Катрусі: «нема виходу» - можна віднести до тогочасного життя галицького селянства в цілому.

Не бачив виходу в той час і сам Стефаник. У своїх творах він змалював таке страшне становище людей, коли смерть здається кращою за життя. «Яке сьогодні легке життя, то ліпше вмерти, та не бідувати цілий вік по чужім полі!» каже батько Катрусі. В цих словах звучить грізний вирок капіталістичному суспільству.

Перемога Радянської влади у нашій країні вказала всьому трудящому людові єдино вірний шлях до визволення. Побачив його і Стефаник. «Революція на великій Україні показала, коли і як це робиться», говорив письменник.

Після всієї роботи над твором учні визначають основну ідею оповідання «Катруся»: протест проти експлуататорського капіталістичного ладу, що прирікав трудящі маси на голод, злидні, страждання і загибель.

Під час закріплення вивченого можна поставити такі запитання: В чому проявилася любов батьків до Катрусі? Розповісти про становище селян Галичини за оповіданням В. Стефаника «Катруся». Ідея твору. Основні особливості оповідання «Катруся». Чим обумовлена наявність діалектизмів у творі?

Домашнє завдання: прочитати з хрестоматії статтю, вміщену після оповідання «Катруся».