Українська література - статті та реферати
Філософсько-драматичне осмислення подвигу українського народу в ІІ світовій війні в поемі П.Тичини «Похорон друга»
Всі публікації щодо:
Тичина Павло
У поемі "Похорон друга" дві теми: тема смерті і тема життя. Наче у симфонії, вони спочатку сплітаються, ідуть поруч. Здається, що неможливо перебороти безмежного горя, але ось настає тема мудрого життя. Серце заспокоюється, наповнюється радістю від того, що життя не можна знищити, воно сильніше за будь-яке зло.
Роздуми героя про трагізм доби супроводжується суворими картинами природи.
Виклад у поемі ведеться від імені ліричного героя, образ якого розкривається через почуту музику, побачені пейзажі, прочитане в газеті повідомлення, прослухану промову. Кольорові переходи від багряного до сизо-фіалкового, синій оркестровий плач, який припадає зеленою тугою до почервонілих під західним сонцем ялин все це передає відчуття неспокою, наближення чогось тяжкого, трагічною.
Звуки духового оркестру дедалі наближаються і нагадують ліричному героєві смерть хороброго воїна Ярослава. Ці спогади переплітаються, і ось ліричний герой починає думати про молодого солдата Степана, про всі жертви страшної війни, про тяжке лихо всього народу. Ці згадки переростають у філософські узагальнення про закономірність процесів життя, однаково об'єктивних і для природи, і для суспільних явищ. "Законів боротьби нікому не зламати", а тому треба підводитися, вставати, боротися, адже "мертвому тобі - живих нас не убить". Фашизм як уособлення мракобісся, людиноненависництва, мороку - мертвий.