Українська література - статті та реферати

Естетичні пошуки, проблематика, поетико-стильові особливості збірки В. Стефаника «Камінний хрест»

«Камінний хрест» — страшна картина еміграції, що жене селян з рідного краю в чужі землі. Головний персонаж — Іван Дідух ніколи не знав радості. З дитинства наймитував, 10 років відбув у війську, жив як худобина: так і не звик біля столу їсти. Працював як скотина: «Коня впрягав у підруку, сам себе в борозну». Нелюдська праця виснажила Івана і переробила на «зробок»: «Я зробок - ціле тіло мозиль, кості дрихлаві…» Щоб уникнути такої ж

долі для синів, від подався до Канади, а на прощання, передчуваючи страшне невідоме лихо на чужині, виносить на горб важкий кам’яний хрест, вибивши на ньому своє і жінчине ім’я. Канаду він зіставляє з могилою.

У 1900 році вийшла друга збірка — «Камінний хрест». Головна тема — безкрає море мужицької нужди і горя. Мотив «влади землі». Хоча традиційно у творчості Стефаника селяни покірливі, проте вже у другій збірці з’являються твори, у яких герої вже більше не хотіли миритись з своїм підневільним життям і безправним становищем ( «Засідання»). Тут письменник використовує такі засоби зображення, до яких раніше звертався тільки зрідка — сатиру і гумор. В сатиричному плані змальована «сільська влада», в гумористичному - збір членів виборної ради. З часу написання цього твору елементи гумору й сатири властиві багатьом пізнішим новелам автора.

Новела «Камінний хрест» — йдеться про еміграцію галицького селянства на Американський континент, у чому письменник вбачав трагедію народу. Коли такі талановиті і працьовиті люди покидають свій край, свою землю, то це трагедія цілого народу. Однак при всій трагедії твору, герої виявляють багатство і твердість душі, котрі вселяють віру у невмирущість людини праці. Образ «камінного хреста» у новелі стає символом того страшного тягару, який несло на своїх плечах селянство.

Крім того, у цій збірці посилення громадянського пафосу. Головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього його життя — одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. Цій темі присвячені твори із «Синьої книжечки» ( «Сама-самісінька», «Ангел», «Осінь», «Школа»), новели зі збірок «Камінний хрест» ( «Святий вечір», «Діти»), «Дорога» ( «Сніп», «Вістуни», «Озимина»).

В новелі «Кленові листки» показані великі страждання дітей бідноти і глибока батьківська любов, поєднана з трагічними переживаннями за їхню майбутню гірку долю. Новела нагадує психологічну драму, в якій мало дії, а вся увага зосереджена на відтворенні внутрішніх переживань героїв. Страшне лихо спіткало головного героя: саме у жнива тяжко захворіла після пологів його дружина — мати цілої купи дрібних дітей. Перед смертю, заколисуючи немовля, вона співає пісню про кленові листки. Народнопоетичний образ кленових листочків, що котяться самотньо по полю, - це символ важкого сирітського життя. В устах матері ця пісня звучить як пророкування наймитської долі її дітей.

В новелі «З міста йдучи» один із головних моментів експозиції відсувається вглиб твору, а діалог дійових осіб ніде не переривається авторським текстом. Це цілком драматизована новела, у якій відсутні навіть ремарки. Монологи і репліки супроводжуються лише короткою вказівкою на те, кому вони належать: «Перший», «Другий», «Третій». По ходу слід відзначити й те, що Стефаник рідко дає своїм героям повне ім’я і прізвище, частіше він обмежується лише ім’ям або й зовсім не згадує ні прізвища, ні ім’я; цей прийом іде від імпресіонізму.

В новелі «Вечірня година» основною героїнею є «улюблена матінка» письменника. Як і в пізніших творах «Нитка» (1926) і «Браття» (1926-1927), тут мати пригадується письменникові молодою, здоровою, гарною, тобто такою, якою він запам’ятав її в дитинстві. Основна риса образу матері — велика любов до своїх дітей, прагнення виростити їх здоровими, розумними, чесними.