Українська література - статті та реферати

Тичина «Сонячні кларнети»

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Сонячні кларнети 1918 - перша збірка Тичини. Винесений у заголовок книжки образ-символ духовного інструменту відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Кларнетизм - світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, виражена за допомогою поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. Пристрасна любов до природи, пильне вдивляння в людські душі, відчуття гармонійного зв'язку між душею поета та Всесвітом - цим сповнені вірші «Сонячних кларнетів».

Склад збірки:

1 «Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух» - увертюра, біблійні та міфологічні образи, сюжет будується на антитезі, ліричний герой - Людина нової доби, якій відкривається велика таємниця природи і життя; пантеїзм (обожнення природи та її явищ);

2. «Гаї шумлять», «Ой, не крийся, природо, не крийся», «Пастелі», цикл «Енгармонійне» («Цвіт в моєму серці», «Подивилась ясно…», «Світає…», «Вітер») - поєднання засобів музичного та образотворчого мистецтва, казкові мотиви;

3. «Арфами, арфами…», «У собор», «На стрімчастих скелях», «По хліб ішла дитина», «Скорбна мати», «По блакитному степу», «Війна».

Три тематичні групи:

1. «Світла нота збірки»: лірика з пейзажними й любовними мотивами; музичні, граційні, живописні вірші; краса образів, глибинне розуміння законів природи;

2. Вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною; трагізм, найтонші настрої і почуття;

3. Україна й революція; проблеми добра і зла, справедливості й народної моралі.

Тичина замислюється над філософською проблемою Людини і Часу. Пори року у природі в «Пастелях» відповідають «порам» людського життя. Осінь - пора задуми, легкого смутку. Весна уособлює молодість. Літо - зрілість, повносилля. Природа, а з нею і людина, живуть за законами постійної змінюваності, плинності, руху в часі і просторі. Тихою зажурою віє від поезії «Ой не крийся, природо...» (1915). Малюнок осіннього завмирання і згасання природи не викликає, однак, розпачу і безнадійно-песимістичних настроїв. Як мінлива погода восени, так і настрій ліричного героя - то сумний, то, навпаки, світлий і прозорий, наче барви золотої осені. В метафоричному образі «сміялося сонце у тузі» вчуваються бадьорі нотки: як би не плакали сичі, як би не охмарювали серце сумні почуття, весна знову настане, шумітимуть зливи, перекотяться громи над полями. Можливо, головний секрет художньої привабливості багатьох віршів цієї книги, які й досі чарують читача, - у чудовій молодості і свіжості почуттів, у молодій радості відкриття і прийняття світу. Відчутний вплив художніх стилів: символізму, імпресіонізму, реалізму. Автор порушує в ній глибокі філософські проблеми: людина і світ, людина і природа, мистецтво і життя, ідеал гармонії людини з природою і Всесвітом, протест проти війни і жорстокої дійсності. Для Тичини де любов - там краса, моральна цнотливість, висока поезія. Його вірші «Не дивися так привітно», «О, панно Інно», «Цвіт в моєму серці» приваблюють тихою ніжністю, мовою чистого чесного серця. Синтетичне мислення зумовлювало одночасну «мальовничу музичність» і «музичну мальовничість» його лірики. Так, органічний символізм переплітався з елементами авангардизму, імпресіонізму, імажинізму, неоромантизму, неореалізму та необароко. У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розповідь, музика, спів, живопис. Кожна картина - жива, радісна, інтонаційно багата.. Ліричний герой збірки - юнак, романтик, закоханий в красу світу, уособлення самої молодості. Найголовнішою ознакою поезій збірки є тонке спостереження навколишнього світу, замилування його гармонією. А ще - несподіваність першовідкриття.