Українська література - статті та реферати

Художнє осмислення суперечностей між гуманістичними ідеалами та жорсткою дійсністю в новелах М. Хвильового «Я (Романтика)» та «Мати»

Всі публікації щодо:
Хвильовий Микола

Як і автор твору, герой новели «Я (Романтика)», главковерх чорного трибуналу комуни, має зробити свій вибір. Людина завжди стояла перед проблемою вибору (тому в новелі повз героя бредуть народи, віки і сам час...), боролася зі своїм звірячим інстинктом за право називатися людиною. Головний герой твору служить благородній справі й високій ідеї: його кличе загірна комуна - країна щастя й благодаті для всіх голодних, спраглих і окрадених духом, кличе саме безсмертя. Це - у мрії. Проте насправді герой іде в нікуди, адже тоді, коли збирається цей «чорний трибунал», «з кожного закутка дивиться справжня й воістину жахна смерть», а «обиватель» стверджує, що «тут засідає садизм». Хто ж вони, ці представники чорного трибуналу? Характеристику їм дає сам головний герой, адже це його соратники, товариші по ідеї: Доктор Тагабат, за ним - « вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа». Лише один юний чекіст Андрюша з «розгубленим обличчям» і «тривожним поглядом» має людську подобу й людські почуття, не може звикнути до того, щоб спокійно поставити свій підпис під вироком: «розстрілять». Він інколи намагається протестувати проти несправедливого вироку, жорстокості. Для главковерху трибуналу Андрюша - втілення совісті й справедливості, тоді як Тагабат - «злий геній, зла моя воля», «палач з гільйотини». Між двома началами і терзається душа «мятежного сина». З одного боку - Андрюша і мати, з другого - Тагабат, людина жорстока, та ідея вірності революції і «загірній комуні». І ось головний герой опиняється в цілковитій безвиході. Може, неправедним був його вибір? Але хто тоді мав право судити солдата революції за те, що він, убивши матір, лишився вірним ідеї? Ніхто, окрім власної душі. Вічне протистояння добра і зла в цій новелі перенесено в душу героя. А душа ця - роздвоєна: «Я чекіст, але я й людина». Це протистояння викликає небезпідставну тривогу за світ і за людину в ньому. Втрата істинних цінностей, по-справжньому гуманістичних ідеалів призвели до вбивства рідної матері. У творі «Мати» обидва брати, потрапивши у вир громадянської війни, опинившись по різні боки барикад, перетворилися на сліпих фанатиків ідеї, забули про найсвятіші приписи людської моралі. Письменник психологічно вмотивовує вибір життєвого шляху братами. Один із них навчався в гімназії, здобув освіту, і мати намагалася забезпечити йому достойне життя ціною неймовірно виснажливої праці. Проте навчати другу дитину жінка через матеріальні нестатки вже не могла, тому самостійне життя Андрія почалося з містечкової кузні. Остапа супроводжувала весела усмішка, а Андрій «дивився на світ суворим поглядом незадоволеної людини» . М. Хвильовий акцентує увагу на тому, що саме матеріальні умови визначили шляхи братів у вирі громадянської війни: Остап служить у білогвардійській армії, а Андрій потрапляє до лав більшовиків. Абсурдність ситуації розв'язати може лише смерть. Мати не пізнає Остапа. Таким ж е далеким і чужим видається їй Андрій. У розпачі жінка підставляє під сокиру старшого сина власну голову, рятуючи меншого. Остап і Андрій, засліплені ненавистю і пролитою кров'ю, нагадують виродків, а їхня мати - це втілення самопожертви і безмежної любові. Вона також уособлює Україну, розіп'яту на хресті братовбивчих революційних потрясінь.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.