Українська література - статті та реферати

М. Куліш «Патетична соната»

Всі публікації щодо:
Куліш Микола

П’єса М. Куліша «Патетична соната», на одностайну думку дослідників, справді виняткове явище в українській драматургії як спроба поєднати в єдине ціле рух, музику, слово. Свою назву твір дістав від однойменної славнозвісної сонати великого Бетховена.

Матеріалом для твору послужили бурхливі події революції і громадянської війни 1917-1919 років. За своєю суттю вони так відповідають настрою сонати -настрою шукань, поразок і перемог! У центрі дії - образ талановитої піаністки Марини, яка на роялі дає «світлий роздум бунтарського духу», а в буденному житті під іменем Чайки відстоює самостійну Україну. Грою дівчини захоплюється поет і мрійник Ілько Юга, який бентежно кохає її, «вірить у Петрарку і вічну любов». Він сам учиться грати на геліконі, прагнучи досягти таких висот майстерності, щоб гасити зорі на небі. Його духовною сонатою стає шлях від мрійництва до очищення і спокути. Небайдужий до музики і батько Марини - добрий, щирий і трохи смішний Ступай-Ступайченко, який вагається у своїх ідейних переконаннях - до якого ж табору постати: самостійників, соціалістів чи більшовиків. У своєму захопленні усім національним старий вчитель думає, що автор «Патетичної сонати» мав би бути українцем, а на заперечення доньки вперто відповідає: «Значить, мати була українка». Таким чином, образність і мотиви «Патетичної сонати» зумовлюють композицію п’єси, її ритм і тональність. Побудова твору своєрідна. Автор зізнається, що це спогади його романтичного друга, нині уже покійного Ілька Юги. Його «я» - головна особа п’єси, композицію якої складає щоденник героя, його листи до коханої, ліричні відступи. Сто тридцять листів написав юнак до Марини і знищив їх, бо ніяк не наважиться перетнути той невеликий простір, що розділяє їх помешкання. Калейдоскоп смертей в п'єсі творить не тільки трагічний пафос, а й увиразнює думку драматурга про те, що його сучасник - постать глибоко трагічна, яка не може самореалізуватися в умовах існуючої системи. М. Куліш переконаний: немає на світі таких ідей, які б дорівнювались вартості людського життя. Інша стилізована ознака п’єси полягає в тому, що мова її персонажів нагадує музику - інтонаціями, ритмами, підтекстом. Своєрідним - символічним - є час і простір п’єси. Дія відбувається від Великодня до Великодня (за винятком останніх епізодів «Патетичної сонати», позбавлених часово-просторової конкретики).

П’єса М. Куліша засуджує пріоритет класових цінностей над загальнолюдськими, засуджує суспільство, засноване на крові, сльозах, руїні.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.