Українська література - статті та реферати

Вплив Чорнобильської трагедії на подальший розвиток української літератури

У перші ж дні після катастрофи на сторінках літературних часописів, зокрема в «Літературній Україні», з'явилися пристрасні публіцистичні виступи Олеся Гончара, Бориса Олійника, Івана Драча. Згодом були видруковані поетичні твори Бориса Олійника, Наталки Білоцерківець, Леоніда Горлача, Світлани Йовенко. Однією з найактуальніших тем стала проблема екології, захисту й оздоровлення природи. Перші твори про Чорнобиль з’явилися вже 1986 року: поема Б. Олійника «Сім», вірш С.Йовенко «Вибух», вірші Л. Костенко; у 1988 році — поема І. Драча «Чорнобильська Мадонна»; у 1987 р. вийшла документальна повість Ю. Щербака «Чорнобиль», повість. В. Яворівського «Марія з полином в кінці століття» тощо. В українській літературі Чорнобильська трагедія присутня у двох формах: 1) як тема, реакція на реальний факт; 2) як постчорнобильський синдром — всеприсутність Чорнобильського знаку на всій сучасній літературі, що спричинило переорієнтацію літератури з історичного мислення на міфологічне.

Подією в літературі стала поема Бориса Олійника «Сім» (1987). Цей твір присвячено пам'яті відважних шести пожежників, що самовіддано вступили у боротьбу зі смертю, та кінорежисера Володимира Шевченка, який знімав фільм про спробу людей протистояти стихії. Велику увагу звертає Б. Олійник у поемі на проблеми моралі. Осмислюючи глобальність чорнобильської трагедії, автор спонукає читача заглянути у свій внутрішній світ, побачити й оцінити власну совість і власну антисовість. Міфологічний образ крука є не тільки уособленням зовнішнього ворога — це і власні недоліки, притаманні майже кожній людині.

Всеукраїнській біді присвячена і поема І. Драча «Чорнобильська мадонна» (1988). І у назві поеми, і в образах створених автором, і в збережених іменах, фактах, розповідях учасників ліквідації аварії звучить вимога відповідальності перед совістю, перед людством за погублений світ. У розділі «Роздуми під час відкритого Чорнобильського суду в закритій зоні на стару старосвітську тему «Ірод і Пілат», поет, орієнтуючись на глибокі моральні традиції, наголошує, що за всі злочини проти людства завжди відповідали, але на Чорнобильському суді пустує місце Пілата. Майже одночасно (1987) були написані прозові твори, присвячені проблемам чорнобильської трагедії. Це повість Ю. Щербака «Чорнобиль» та роман В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття». Повість Ю. Щербака, хоча й носить документальний характер (це зібрані магнітофонні записи учасників ліквідації аварії і жертв атомної стихії), все ж відзначається неабияким художнім осмисленням того, що сталося. Своє завдання Ю. Щербак вбачав у тому, щоб передати мужність людей у поєдинку зі смертю й по-філософськи осмислити долю, позначених Чорнобилем, і тих, хто далі йтиме у технологізовану цивілізацію. У цих міркуваннях велике значення має монолог академіка Валерія Легасова, який зробив правдивий аналіз причин катастрофи: хибність технології та моральний й духовний стан суспільства. В основу сюжетної лінії твору В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття» покладено історію сім'ї Мировичів. Однак В. Яінорівський спостерігає вплив катастрофи не лише на одну сім'ю, а простежує цей вплив на життя всього навколишнього селянства.