Українська література - статті та реферати

Київська школа як літературне явище: поетика, мотиви, образність

Київська школа поезії — літературне угруповання українських поетів покоління після шестидесятників (Київ, 1964-1972). До угруповання входили Василь Голобородько, Віктор Кордун, Василь Рубан, Микола Воробйов, Михайло Саченко, Валентина Отрощенко, Надія Кир’ян, Михайло Григорів, Іван Семененко, Станіслав Вишенський та Валерій Ілля. Назва групи виникла у 1969 і походить від того, що її членами були студенти філологічного та філософського факультетів Київського університету. Радянська влада з підозрою ставилася до цього, як загалом до будь-якого україномовного неформального об'єднання, тож невдовзі з університету було виключено Василя Рубана, Віктора Кордуна, Михайла Саченка, Надію Кир'ян, Миколу Воробйова. Василя Голобородька було виключено з Луганського педінституту. Василь Голобородько, Микола Воробйов, Віктор Кордун та Михайло Григорів 1997 відділилися від групи й інколи саме цих 4 поетів називають представниками Київської школи. Для поезії Київської школи характерна модерністська естетика на відміну від домінантного на той час соцреалізму в СРСР. Повернення до найпервісніших елементів і структур української міфологічної свідомості//Трансформація давнього міфологічного мислення в образах сучасної поезії//Повернення до лексичних першоджерел, розвинення їх до поетичних символів//Зосередження уваги на темах «природа», «людина», «всесвіт»//Органічність творення без оцінок власних почуттів та почуттів інших//Деяка недомовленість, що передбачає співтворчість читача//Відсутність дискурсивної мови//Пошук і відродження давньої поетичної традиції, що існувала до привнесення в Україну силабо-тонічної системи римованого віршування. Розвиток українського вільного вірша. Верлібр як принцип поетичного творення.