Українська література - статті та реферати

Чорний гумор в українській літературі постмодернізму

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Чорний гумор — гумор з домішкою цинізму, комічний ефект якого полягає в глузуваннях над смертю, насильством, хворобами, фізичними каліцтвами або іншими «похмурими», макабричними темами. Чорний гумор — звичайний інгредієнт абсурдистики в літературі і в кіно. «Чорний гумор» є ідеологічною основою екзистенціальної філософії модерністського літературного жанру 1960-х років в США і розвинених країнах. Він перегукується з французьким театром абсурду, його ще називають «безглуздий вимисел». «Чорний гумор» присутній у творах письменників Джозефа Хеллера, Курта Воннегута, Томаса Пинчона, Джоан Барта, Джеймса Парді та Франції Віан. Найбільший вплив цього жанру мають три роботи: Хеллера «Хеллер», Воннегута «П'ятий бійню» і Томаса Пинчона «Веселка Сили тяжкості». Відомо, що в період найактивнішого становлення сучасної української літератури (80-і роки ХХ ст.), автори часто вирізнялися іронічним спогляданням навколишньої дійсності: «концентрація духовних зусиль «покоління вмираючого тоталітаризму» була використана для руйнування зброєю іронії радянських комплексів, що простежується в творчості Юрія Андруховича, Василя Врублевського, Володимира Діброви, Богдана Жолдака, Валерія Косенка, Євгенії Кононенко, Ярослава Лижника, Миколи Рябчука, які витворили естетику бунту проти найбільшої хвороби XX ст. — тоталітаризму. Бунт вісімдесятників — це «іронічна посмішка безсилого інтелігента, що переростає іноді в істеричний сміх чи поблажливу зверхність філософа». Ю. Винничука називають батьком чорного гумору (хоча сам письменник віддає пальму першості Б. Жолдаку). Отже, творчість вісімдесятників сповнена іронічного споглядання навколишньої дійсності. Обрані для аналізу твори Ю. Винничука, Б. Жолдака, О. Ірванця свідчать про бажання письменників заявити вголос про суспільні вади, у чому їм допомагають різні засоби творення комічного. На тематичному рівні названих письменників об’єднує небайдужість до абсурдності реалій «совдепії», «совєтчини», яку вони по-різному намагаються викрити у своїх творах. На рівні мовному — використання суржика. На рівні художніх засобів вираження комічного — неприхована іронія, що найчастіше поєднується з іншими засобами (гротеском, чорним гумором).



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.