Українська література - статті та реферати

Українська драма 60 — 80-х років ХХ ст. (О. Корнійчук, О. Коломієць, Ю. Щербак та ін.)

Всі публікації щодо:
Літературознавство
Коломієць Олексій
Корнійчук Олександр

Позитивне позначення на драматургії 60-х років недовгої «хрущовської відлиги». Тяжіння драматургії до розробки проблем національної самосвідомості, традиційних для української культури тем, ідей, вічного конфлікту між добром і злом.

Етапні твори поступу драматургії цього часу. Трагедія «Фауст і смерть» О.Левади, побудована на зіткненні моралі наукового і громадського подвижництва з мораллю крайнього індивідуалізму, на осягненні загрози технократизму в принципах підходу до життя. Драма М.Стельмаха «Правда і кривда». Відхід письменника в осягненні суспільного оновлення від заангажованої оголеної публіцистичності. Звернення М.Стельмаха до мови вічних категорій, новаторського переосмислення традицій фольклору («На Івана Купала», «Зачарований вітряк»). Комедія ситуацій О.Коломійця «Фараони». Успішне відновлення в ній традиційних для української драматургії прийомів бурлеску, травестії на матеріалі «колгоспної теми» поза ідеологемами і догматикою тоталітаризму. Подальші жанрово-стильові пошуки О.Коломійця («Де ж твоє сонце?», «Спасибі тобі, моє кохання», «Келих вина для адвоката», «Горлиця», «Двадцята година. Репортаж з того світу»). Скерованість п’єс О.Коломійця проти уніфікації жанрів, стилів. Активне життя п’єс драматурга на сцені українських театрів.

Лірико-романтична забарвленість п’єс М. Стельмаха «Дума про любов», О. Коломійця «Голубі олені», «Кравцов»; О. Підсухи «Джонатан — яблуко зимове», «Ясонівські молодиці», «Недоспівана пісня», «Живи, Крутояре»; М. Зарудного «Таке довге, довге літо», «Під високими зорями», О. Левади «Перстень з діамантом». Спроба І. Муратова у п’єсі «Перспективний жених» крізь виробничу сферу дати естетичне осягнення національного характеру. Але драматургічні можливості звузили осягнення цієї проблеми до родинно-побутових взаємин. Та мало не єдиним носієм національної свідомості лишилося майже знищене всуціль «неперспективне» село, а в місті — частина наукової та художньої інтелігенції. Морально-етична проблематика в родинній драмі. Конфлікт поколінь, батьків і дітей («Ну й дітки ж…» М. Зарудного; «Межа спокою» П. Загребельного; «Дикий ангел» О. Коломійця).

Зрушення в драматичному осягненні історичної тематики -- драми Ю.Щербака «Сподіватись», «Стіна»; М. Зарудного «За Сибіром сонце сходить»; О. Коломійця «За дев’ятим порогом», «Камінь русина»; І. Кавалерідзе «Григорій і Параскева», П. Загребельного «Євпраксія».

Насичення драматургії 60-80-х років ідеологічно запрограмованими творами (іконописі п’єси про Леніна, про громадянську та Вітчизняну війну, витримані в дусі схваленого курсу, спотворені з огляду на історичну правду). Звернення драматургії до розробки теми боротьби за мир, небезпеки мілітаризму («Президент» В.Земляка, «Суд пам’яті» М.Петренка, «Кого бояться яструби» І. Рачади, «Втрачений горизонт» Г. Плоткіна).

Прихід в 70-х рр. нового покоління драматургів -- Л.Харолець, В.Босович, В.Бойко, Я.Стельмах, М.Гараєва, Я.Верещак. Їхня заслуга в деміфологізації радянської дійсності засобами драматургії, шукання в галузі форми. Захоплення умовно-притчевою стилістикою, використанням елементів вертепної драми, трагікомедії. Виходи на грані реальності і химерності.

Проблеми жанру: трафаретність ситуацій і персонажів; приглушеність драматично-трагедійних аспектів; слабкість філософсько-психологічного аналізу.

Корнійчу́к Олекса́ндр Євдоки́мович

Писав в основному злободенні п'єси на політичні теми. У 1925 дебютував роботою «Він був великий», присвяченою Леніну. Наступні Корнійчукові твори «На грані» (1929), «Кам'яний острів» (1929), «Штурм» (1931) було спрямовано проти «українських буржуазних націоналістів й інших ворогів народу».

У п'єсі У 1937 Корнійчук написав п'єсу «Правда», в якій В. І. Ленін уперше став персонажем української драматургії. Найвідоміші п'єси довоєнного періоду: «Загибель ескадри» (1933), «Платон Кречет» (1934). Причому в останній Корнійчук, за словами парткритики, «створив образ вирощеного партією передового радянського інтелігента».

Під час Великої Вітчизняної війни служив в армії: політпрацівник політуправління Південно-Західного фронту, кореспондент центральних газет і партизанських видань. Серед творів воєнних років найвідоміша його п'єса «Фронт» (1942), що її написано за особистою вказівкою і з правкою Сталіна, де критиковано старих генералів — героїв Громадянської війни, що не вміли воювати в нових умовах. Цікаво, що п'єсу, в дещо відредагованій версії, виконувано й на окупованих під німцями територіях під назвою «Ось так вони воюють» (So wie sie kämpfen). У лютому-липні 1944 року був міністром закордонних справ УРСР.

В 1951 разом із дружиною написав лібрето опери «Богдан Хмельницький», що зненацька зазнало нищівної критики в партійній пресі. До 1953 зробив новий варіант, що вже повністю задовольнив ЦК.

Олексі́й Федо́тович Коломі́єць (17 березня 1919 — †10 листопада 1994) — український письменник та драматург.

Як драматург Коломієць не мав учнівського періоду і досить пізно увійшов у літературу: комедію «Фараони» написав у сорок років. Та вже ця перша спроба принесла йому широке визнання: вперше зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя, п'єса в 1962 p. ставилася вже в 71 театрі країни. У 1978p. в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п'ятисота вистава.

В наступні роки слідує низка драматичних творів:

1961 р. — драматичний памфлет «Дванадцята година».

1963 р. — психологічна драма «Чебрець пахне сонцем» (інша назва «Де ж твоє сонце?»).

1964 р. — п'єса «Прошу слова сьогодні».

1965 р. — драматична дилогія «Планета Сперанта».

1966 р. — «Спасибі тобі, моє кохання».

1969 р. — «Келих вина для адвоката».

1970 р. — п'єса проблемно-психологічного характеру — дилогія «Горлиця», п'єса «Перший гріх».

Лірична драма «Спасибі тобі, моє кохання» і дилогія «Горлиця» у 1970 p. були відзначені республіканською премією ім. М. Островського.

1972 р. — п'єса «Одіссея в сім днів».

1973 р. — «Голубі олені» — «повість про кохання», яка на фоні численних батальних творів прозвучала винятково ніжною ліричною нотою і в 1977 році була удостоєна Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка.

1975 р. — «Кравцов».

1977 р. — «Срібна павутина».

1978 р. — драма «Дикий Ангел», постановка якої у Київському театрі ім. І. Франка відзначена Державною премією СРСР (1980).Ця пєса має підзаголовок -- «Повість по сім'ю».Головний персонаж -- Платон Микитович Ангел.

Хоча в творчості О. Коломійця переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми («Двоє дивляться кіно», 1987), є у нього й дві драми на теми минулого: «За дев'ятим порогом» («Запорізька Січ», 1971) та «Камінь русина» («Град князя Кия», 1981), написана спеціально до святкування 1500-ліття Києва.

Ю́рій Микола́йович Щерба́к (12 жовтня 1934, Київ) — український письменник, сценарист, епідеміолог, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат. Доктор медичних наук (1983). Лауреат Літературної премії ім. Ю. Яновського.

Літературну діяльність розпочав зі середини 1950-х pp. сатиричними «мальованими рецензіями» в дусі літературних прямувань народжуваного тоді руху «шестидесятників».

Член Спілки письменників України з 1966 року та Спілки кінематографістів України з 1971 року.

Як публіцист Щербак здобув популярність статтями про Чорнобильську трагедію в українській і московській пресі.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.