Українська література - статті та реферати

Інтермедії до п’єс Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Як правило, до шкільних драм додавались інтермедії чи інтерлюдії — побутові гумористичні сценки, котрі йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії. Сюжетна основа інтермедії, звичайно, фольклорна (народні жарти, анекдоти, прислів'я, побутові подробиці). Завданням інтермедій було розвеселити, розважити глядача, втомленого від напруженої дії «серйозного» драматичного твору. І яка іронія долі: автори надавали найбільшої уваги шкільним драмам, а їх слухали неохоче (тому життя цих п'єс було короткочасним), інтермедії ж були для авторів чимось другорядним, а глядач йшов на виставу не раз саме заради неї. Найбільшим успіхом у глядачів користувались інтермедії до драм Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського — напевно, тому, що їхні теми були близькі й зрозумілі простолюдинам. Так, до нашого часу збереглися по п'ять інтермедій з великодніх і різдвяних драм Митрофана Довгалевського й Георгія Кониського. Інтермедії інсценізували народні анекдоти (анонімні українські інтермедії «Продав кота в мішку» і «Найкращий сон»), пародіювали обряди й повір'я (перші інтермедії до п'єс М. Довгалевського та Г. Кониського), зображали народний побут («Пиворізи»). Українська інтермедія відбилася в ляльковому театрі (вертеп), вплинула на подальше формування таких драматичних жанрів, як побутова комедія й водевіль. Прикладом може бути третя інтермедія до різдвяної драми Довгалевського. У ній козак, що повернувся з турецької неволі, і москаль (солдат російської армії) спільно карають польського пана за жорстоке поводження з селянами та його бундючне нахваляння «огнем і мечем» підкорити всю Україну. Саме з інтермедії бере свій початок український театр. Його зародження відбувалося на початку XVII ст. В інтермедії звучать гострі соціальні мотиви, важка доля українського селянства, нужденне і безпросвітне життя… Одним з найважливіших досягнень авторів українських інтермедій 17-18 ст. є правдиве зображення дружби і взаємоповаги між трудовими народами ,насамперед між українським, російським, білоруським. Інтермедії засвідчили тісні зв’язки літератури і фольклору. Авторами інтермедій здебільшого були студенти.