Українська література - статті та реферати

Історизм давньої літератури

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Історизм — майже у всіх творах ДУЛ дійовими особами виступають історичні постаті, які зображуються певним чином шаблонно, узагальнено і ідеалізовано. Література суворо слідує факту, навіть вигадані історії є записами розповідей очевидців. Історизм ДУЛ є середньовічним: всі події пояснюються «божим промислом», але за цим ми бачимо живу українську історію.

Історизм літературної творчості, співвідношення історичної та ХVдожньої правди у літературному творі глибоко досліджував І.Франко. Його бачення проблеми подає А.Войтюк у книзі «Літературознавчі концепції Івана Франка», наголошуючи на таких положеннях Франкової теорії: розуміння історизму літературної творчості як змалювання найтонших порухів людської душі, психології людини на тлі певної історичної епохи; право письменника на фантазію, що дає можливість історичну подію «із сухого хронікарського факту зробити живою драмою»; ХVдожній пошук закономірностей та узагальнень; усвідомлення відмінних способів висвітлення історичної теми, якими є реалістичний та узагальнено-романтичний; право письменника на автобіографічний елемент в історичному творі, який слід розуміти як психологічну однотипність, певну спорідненість внутрішнього світу героя і автора.

Давній літературі властиве таке поняття, як «середньовічний історизм», що полягав у тому, що ХVдожнє узагальнення будується у більшості випадків на основі одиничного конкретного історичного факту. Це, наприклад, повісті про битви, про княжі усобиці, про забудову церков, про чуда. Але немає творів на явно видумані сюжети, бо домисел за середньовічною точкою зору прирівнюється до брехні.